Спіймавши звязок, пасажири Ірізара з жахом виясняють, що насправді трапилося у світі. 
У світлі цього між деякими з них виникають неочікувані конфлікти. Чи... не зовсім конфлікти?
Соломія розуміє, що застрягти під час апокаліпсису на своїй роботі - подія геть не жахлива. Тепер, коли перед нею буквально відкритий увесь світ, раптово дівчина відчуває себе по-справжньому вільною. 

― Мартинчик, він відкрито погрожував тобі, ― наголосив іще раз Саша.

Соломія знову видала посмішку і випалила таким голосом, наче він був їй щось винен:

― То й що. Саш, я… він не штрикнув мене ножем і не вдарив. Тю, та якби тільки посмів! ― махнула вона рукою і розсміялася. ― Я б його з однієї правої!..

Вона знову поглянула на хлопця. Він залишався абсолютно серйозним, і тепер це справді почало хвилювати її.

― Саш, ти ж не…

― Мартинчик, ми домовлялись, що ми одна команда, ― промовив він, відриваючи руку від керма, аби жестикулювати. ― Ти маєш казати про такі речі мені.

Дівчина відвела очі.

― Ну сказала б, я і що? Ти й так за кермом, а він… до того ж, я уже казала: Гощук ― моя проблема!