Коли місто Тімішоара, повне заражених, нарешті залишається позаду, настрої в автобусі різко змінюються в погану сторону. Люди, схвильовані тим, що з ними буде далі, діляться на дві групи - одні хочуть продовжувати шлях, інші потребують негайної зупинки і повернення в Україну. Соломія та Саша стикаються із нелегкою проблемою - як змусити людей побачити, що насправді вони не бажають зла нікому із них і весь цей час самотужки вивозили їх усіх із лап смерті? 

 

― Вікусь… я знаю, що багато дорослих брешуть, але це ніколи ще не приводило ні до чого доброго. Усяка брехня рано чи пізно розкривається. І від цього людина, якій ти брешеш, страждає. Дуже сильно страждає.

― Страждає? ― округлила очі маленька Віка. ― Значить… якщо я казала своїм мамі й татові, що буду любити їх вічно, виходить, я збрехала. Бо тепер ми не можемо бути разом. Виходить, я потраплю до пекла?