Вітаю, любі!!!

Сьогодні діє знижка на історію, Дарини та Бориса, з роману, "Продане кохання".

Читати тут...

Уривок.

— Хто такий Олександр?

Його запитання прозвучало не приємно і надто холодно, невдоволення чулося як у голосі, так і в словах.

  — Звідкіля..? Спочатку було хотіла запитати Савицька та в останню мить передумала й опустивши очі тихо промовила.

   — Тепер уже ніхто, і тепер це немає ніякого значення.

Борис не вдоволено хмикнув і холодно, навіть брутально кинув.

— Це, ти так думаєш. Якщо я питаю, то хочу почути відповідь і на майбутнє запамятай – ніяких таємниць, я маю знати все й хотілося, щоб я чув це від тебе, а не від своїх людей, — це для тебе ж буде краще.

Ці слова неабияк насторожили Дарину. Вона важко зітхнула, бо у глибині душі на щось схоже очікувала та разом із тим так цього не хотіла. Жінка проковтнула ком страху та образи й тихо заговорила.

— Олександр – це мій ексзалицяльник, принаймні я так зрозуміла. Він мав приїхати у липні до мене, але не приїхав. Дарина важко зітхнула.

   — Ти кохаєш його?

Різко прозвучало запитання, Дарина великими очима глянула на Бориса. — Чому він питає? Навіщо це йому? І що йому відповісти, якщо вона сама уже нічого не знає напевно. Жінка хотіла, щоб цей допит як найшвидше закінчився. На це запитання вона вирішила промовчати, а фермер терпляче чекав і не дочекавшись відповіді холодно кинув.

— Зрозуміло! Він закрокував і таким же невдоволеним тоном продовжив.

   — Мене не хвилюють твої почуття Даріє, але на майбутнє постарайся не звати його крізь сон, мені це не приємно.

Приємного читання!!!