Продане кохання — Знижка!!!
Вітаю, любі!!!
Сьогодні діє знижка на історію, Дарини та Бориса, з роману, "Продане кохання".
Уривок.
— Хто такий Олександр?
Його запитання прозвучало не приємно і надто холодно, невдоволення чулося як у голосі, так і в словах.
— Звідкіля..? Спочатку було хотіла запитати Савицька та в останню мить передумала й опустивши очі тихо промовила.
— Тепер уже ніхто, і тепер це немає ніякого значення.
Борис не вдоволено хмикнув і холодно, навіть брутально кинув.
— Це, ти так думаєш. Якщо я питаю, то хочу почути відповідь і на майбутнє запамятай – ніяких таємниць, я маю знати все й хотілося, щоб я чув це від тебе, а не від своїх людей, — це для тебе ж буде краще.
Ці слова неабияк насторожили Дарину. Вона важко зітхнула, бо у глибині душі на щось схоже очікувала та разом із тим так цього не хотіла. Жінка проковтнула ком страху та образи й тихо заговорила.
— Олександр – це мій ексзалицяльник, принаймні я так зрозуміла. Він мав приїхати у липні до мене, але не приїхав. Дарина важко зітхнула.
— Ти кохаєш його?
Різко прозвучало запитання, Дарина великими очима глянула на Бориса. — Чому він питає? Навіщо це йому? І що йому відповісти, якщо вона сама уже нічого не знає напевно. Жінка хотіла, щоб цей допит як найшвидше закінчився. На це запитання вона вирішила промовчати, а фермер терпляче чекав і не дочекавшись відповіді холодно кинув.
— Зрозуміло! Він закрокував і таким же невдоволеним тоном продовжив.
— Мене не хвилюють твої почуття Даріє, але на майбутнє постарайся не звати його крізь сон, мені це не приємно.
Приємного читання!!!
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати