Новини про новинку!

Привіт, мої хороші! З моменту завершення історії "Остання з роду Лаффон: Магія Рейвах" пройшло майже два місяці. Й нарешті я готова розповісти про новинку, над якою працюю. 

Книга має назву "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця". Це історія про студентів, магію, сучасний світ, перше кохання, родинні проблеми, історія дружби та небезпеки. У книзі розповів про Київ, навіть буде маленька екскурсія визначними та містичними місцями столиці. Також мова буде йти про паралельний/інший світ. Доки пишу, не можу "перемістити" героїв з Києва. Не хочу поспішати, й героям у місті, не зважаючи на всі проблеми та небезпеку, яка затаїлася у темряві, доки комфортно та більш-менш безпечно (тут варто додати про Київських відьом, але не буду спойлерити) 

Анотація до книги: 

Хто вона? Звичайна дівчина, студентка, улюблена онука й донька, чи втрачена спадкоємиця з магічним даром з іншого світу? Яку таємницю приховують її рідні?

Ховаючи свою магію, Мирослава живе, як пересічна людина у великому місті. Утім, дізнавшись таємницю родини та показавши силу чорного агату, вона опиняється в небезпеці. Полювання на спадкоємицю розпочинається. Хто переможе в цій боротьбі? А можливо, неждане кохання втрутиться у всі події…

P.S. чомусь анотація не викликає у мене захвату, тому, дай Боже натхнення, зміню її.

Уривок:

Метро. Година пік. З перестуком коліс вагон рухався в тунелі звичним маршрутом нікуди не поспішаючи і тримаючи звичну швидкість, поспішали лише ті, хто був всередині вагону: на роботу, на навчання чи в своїх справах.

Хтось дрімав або слухав музику й мимоволі піддавався спогадам. Хтось занурився в книгу, від якої на очах виступали ледь помітні сльози. А дехто вирішував важливі питання із самого ранку в телефонному режимі й, намагаючись перекричати гуркіт коліс, голосно розмовляв.

Всередині маленького вагону були зосереджені багато маленьких світів. Та всесвіт і думки Мирослави щось обірвало в одну секунду, немов голка пронизала тіло. Вона здригнулась усім тілом і не могла зрозуміти причини. Було відчуття, ніби за нею хтось стежить, але не може втямити, хто й звідки. Раптом стало мало кисню, і тому довелось розстібнути пальто та ослабити шарф на шиї, бо вже закладалось відчуття, що вона ось-ось втратить свідомість, і поки потяг під’їжджав до станції, дівчина, вхопившись за поручень, вже ледве трималася на ногах. Відчинились двері, і повіяло свіжим повітрям, це дало можливість трішки прийти до тями.

Вранішні поїздки в метро ще та пригода.

Від себе додам: вранішні та вечірні поїздки в метро ще ті... емоції та, в моєму випадку інколи стрес!

Бережіть себе! Всіх обіймаю на відстані!

Тизер до буктрейлера можна переглянути тут: https://www.facebook.com/groups/285417586898203 + https://www.youtube.com/shorts/3TzAK8Z1zLk?feature=share