Сьогодні опівночі в продовженні Клубу ЗрадникІв

https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921

— Ух яка зеленоока, а ми тебе тут раніше не бачили, — говорить один з хлопців, що сидять за столиком, коли тягнеться долонею до моїх сідниць.

Я відверто вражена поведінкою чоловіка і точно не готова до такого, але, мабуть, мені варто було очікувати чогось подібного. Якщо зважати на те, що бачила в залах у підвальних приміщеннях.

За участю Назара.

Якось би припинити бачити перед очима образ тієї дівчини, що стогнала від доторків його долонь, кожного разу коли бачу пана Савченко на роботі.

— Гей, Лесю, ти чого шарахаєшся постійних клієнтів? — говорить до мене інша офіціантка, — З цими хлопцями так не можна. Тобі варто бути трохи привітнішою, вони залишають гарні чайові.

— Але я просто не була готова до таких відвертих доторків…

— А ти чого з себе цнотливицю корчиш? Працюєш у КЛУБІ ЗРАДНИКІВ як не як. До того ж не треба забагато думати про себе. Вони з усіма так поводяться. Чим твоя **** краща за інші? — хмикає Оксана за барною, а я розумію, що справді щось роблю неправильно...