ВІдпускати Завжди Складно...

Привіт, любі)

Ну що? Ви уже вливаєтесь в мою новиночку КЛУБ ЗРАДНИКІВ? Як вдало підмітили мої постійні читачки, розкачки нема, одразу жарішка)))

Опівночі продовжуємо, побудемо трохи в думках Назара. Впевнена цей чоловік вже встиг зацікавити вас своєю персоною.

https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921

Але цей вечірній блог я хочу присвятити книзі САМА, ЛЮБА, САМА. Ми з Надійкою прийшли до прологу, за кілька годин глава буде опублікована на сайті.

https://booknet.ua/book/sama-lyuba-sama-b419148

Моя бабуся завжди казала, що за своє треба триматися руками, ногами, зубами. Та усім, чим тільки можна. Але це не завжди правильно, бо іноді єдина річ, яку ти справді має зробити, це відпустити.

Людину, з якою більше немає щастя, роботу, до якої не лежить душа. Це стосується багато чого. І саме тому, я впевнена, що нам варто навчитися відпускати.

Не сприймати людей, як власність. Не сприймати невдачі та негаразди, як кару небесну, а з цікавістю спостерігати за тим, як життя складеться далі. Дихати і рухатись за покликом серця.

От і побачимо, що з того вийде)
Обіймаю, ваша Лоре Лея. Бережіть себе)