Відгук на "Роман з продовженням"

У рамках безстрокового марафону пишу свій відгук :)
Цього разу це книга Єви Ромік "Роман з продовженням"

Дуже полюбляю книжки, у яких описані складні стосунки між людьми. І ця історія спершу занурює читача у відносини матері та сина. О, я дуже полюбляю копатися у батьківському вихованні. Сувора така собі "сср-матуся", яка звикла жити за принципом: "нічого собі, усе людям". Дуже нагадувала мені мою бабцю протягом усього знайомства з нею на сторінках книжки. З такими людьми важко просто спілкуватися, про що вже й казати, коли головному герою Андрію доводиться з нею жити та зростати? Не дивно, що хлопець виріс таким сухим на емоції. Найяскравіший спогад дитини — це день, проведений з чужими людьми у поїздці, де він вперше знайомиться з дівчиною, на ім'я Оля.

Тут є деякий момент, який я не дуже зрозуміла. Адже у дванадцять років навряд чи можна закохатися у дитину, яка щойно пішла у перший клас. Можливо зацікавитися життям, якого у нього немає, але ловити очима малечу — для мене не зрозуміло трохи. Хоча, можливо, я дещо невірно розтлумачила. Проте ця любов поступово зростає протягом років. І для мене дивно, бо вони навіть не спілкувалися. Це, мабуть, єдиний момент, обґрунтування якого мені не вистачило. 

Мені дуже цікаво було читати про те, як мати намагалася нав'язувати хлопцю свої ідеї щодо його майбутнього. Це така розповсюджена проблема, що й казати нічого. Проте Андрій сподобався впертістю: робив те, що йому кортіло. Треба зазначити, що лінія матері й сина мені сподобалася найбільше. І те, як все логічно закінчилося — просто 10\10) 

Проте герой не такий вже й ідеальний, адже не навчився брати відповідальність за свої вчинки. Найкращий вихід зі складної ситуації — втекти. За що можна засудити, але ж це і є те, що дає героям книжки життя. Вони не ідеальні. Андрій — не принц, який завжди приходить на допомогу, коли він потрібен, ба більше він зовсім далекий від звання романтичного героя. І це мене також зачепило) Читач, який звик бачити солодкі стосунки, тепер спостерігає контраст. У реальному житті відбувається, на жаль, саме так. Люди, які виховувалися у суворості та пришелепкуватому баченні світу батьків, роблять помилки. 

Якщо чесно, то для мене ХЕ книжки не є справжнім ХЕ. Можливо, я дуже полюбляю скло? А може я добре знаю, що дівчина, яка дуже мріє про романтичні стосунки не довго терпітиме сухого ставлення? Вчинки визначають людину, але й поведінка також. Для мене Оля та Андрій — дві протилежності, яких об'єднує дитина. І якщо чесно, я б на її місці не дала б йому навіть шансу. Проте це безумовно круто, що у мене виникає у голові безліч запитань. Історія, яка не залишає їжі для роздумів — прісна, а та над якою читач думає — варта уваги. 

Я, як завжди, бачу сюжет під іншим кутом, але всі ми різні. Для когось — це омріяний ХЕ, а для мене, це дійсно "роман з продовженням", адже впевнена, що їхня історія на цьому не закінчилася) 

Раджу прочитати цю книжку й зануритися у світ, який викликає у читача безліч цікавих питань. Змусить побачити наслідки виховання дітей, а також відпочити від "солоденьких" романів) Існують книги для тимчасового задоволення, а є і ті, які залишають свій слід. У мене він залишився :)