Фінал відбувся!

Вдячна всім за підтримку й увагу до цієї історії. А хто ще не читав, нагадаю деталі.

Анотація до книги "Побудуй мені щастя"

Дістали багатії! Тепер я покладаюся лише на себе. Ось і хлопця знайшла звичайного – електрозварювальника. От тільки… поводиться він дивно. Соромиться свого прізвища, телефона, але водночас знається на елітних напоях та фірмовому взутті. У мене до нього багато питань. Та всі вони вилітають з голови, наче ластівки у вирій, коли Роман наближається на відстань обіймів.
***
В тексті є: багатий_хлопець_і_проста_дівчина, зустріч_через_роки, таємниці, романтика.

Шматочок з перших глав:

Підіймаю голову. Помаранчевий козирок наповзає на очі, тож у поле зору потрапляють лише масивне підборіддя чоловіка з короткими волосинками на ньому та напружені губи, що артикулюють щось дуууже професійне…

Ма-тін-ко!

Від розгублення та легкої паніки не можу вимовити й слова. Лише вібрую десь глибоко всередині від полум’яної промови свого рятівника:

– Якого біса… тут… подуріли всі! – вихоплюю із цього емоційного водоспаду цензурні крихти. – Як тільки додумалася? – Широка долоня викривально вказує на моє взуття. Відчуваю, як жар кидається до щік…

От недарма існують ті правила! Взуття та одяг мають бути зручними. Знаю. Погоджуюсь.

Краєм ока помічаю, що й на ньому теж трохи недоречні ситуації класичні туфлі… але в рясних плямах сірої фарби.

– Ти як тут опинилася, нещастя? Хто пустив? – смикає мою каску догори – і ми, нарешті, зустрічаємося поглядами.

І як вишенька на торті, відгук на роман від моєї колеги, чудового автора Ольги Християнчук:

“Гарна, романтична історія про ніжну і чутливу дівчину Віру, котра шукає справжнього кохання та рівноправних стосунків. Раджу усім, хто полюбляє поринути в емоційний світ героїв і розчинитись у почуттях.”

♥ З повагою, Поліна К.♥