Коли знайомство розпочалося не дуже...її омріяну посаду віддали племіннику власника бізнесу й натомість запропонували за щедру винагороду допомогти новоявленому директору увійти в курс справи.
Та що тут може піти не так?
Демид Сергійович, демонстративно дивиться на годинник. А я демонстративно дивлюсь на нього, як інквізитор на відьму. Й в моїх очах прислужники вже почали гілляки на багаття складати…
По його обличчі пробігає судома. Видно, що сильно душив він бажання послати мене… кудись далеко. Проте, до брудної істерики не скотився. Аж зацінила витримку. Не зірвався, уже молодець. І він здається. З невдоволеним виразом на писку, він відкриває переді мною двері. Проходжу й сідаю за своє звичне місце. В голові гарують думки, щодо візиту Павла Андрійовича й чого цей нечестивий дух хотів від новоспеченого? І як би про всяк випадок відмовити новопризначеного від цієї сумнівної дружби!!! Скручений стресом мозок нічого путнього, про те, як ніжно позбавити цноти директора не видає.
Сам невдоволений, з гуркотом притягнув крісло, це щоб я, напевно, відчула усю свою ницістю у своїх притяганнях на його тіло й вшпарив в мене погляд. Такий багатообіцяльний… ну, як той вовк, що дивиться на козу. Від його погляду, аж нерви залоскотало. Він би точно справив на мене враження років з десять тому. Але професія накладає невловний слід на психіку…і дарує незабутні відчуття, чи то хрещеного батька мафії, чи то мадам, що утримує притон розпусти…
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати