Хто кого викрав?) Та цікавинки вам на вечір.

   Привіт-привіт, мої любі! ♡♡

Отже… це сталося! Григорія точно викрали!))))

 Чи ні? І як до цього дійшло – вже читали сьогоднішню вранішню частину? ;-)))

 Схоже, у нашої Софії є чимало таємниць, які всіх цих крутих охоронців можуть збити з пантелику ;-))

І трохи анонсу вечірньої частини вам для затравки)):

“– Хтось не просто “проникнув”, Андрюха! Він стріляв на нашій території! 

 – Врахую та перебудую процес! – як присягнув співрозмовник. – Але ж таки саме він поранений у нас в руках, – схоже, Андрій волів усюди шукати оптимістичні моменти. Та Софія той настрій зараз не поділяла. – Чудовий постріл, до речі, босе… 

– Це – робота Софії, – реготнув Гриша на те, гостро, жорстко, але немов би з гордістю… за неї? – Їй дякуй.

 Отут стало трохи таки приємно. 

– Нічого собі! Моя повага, пані Софіє! – Андрій присвиснув, і ще гучніше крикнув, немов знав, що вона чує.

 І в його голосі теж відчувалося чимале здивування. Тільки, на відміну від Григорія, щирого очманіння. Без усякої чуттєвості, “слава-тобі-господи”!

 Хоча… хіба їй самій не відгукнулася та реакція Гриші?..

 – То… що ви таки саме зараз у Броварах забули? – відвернув від дивних роздумів голос Андрія.

– Тут що, датчик стоїть? – а ось вона з всієї розмови зрозуміла, що на машині маячок точно є.

– Ясна річ, – Гриша хмикнув. – Ми ж маємо знати, де наші люди.

 Резонно.

– Гадки не маю де ми та чому, Андрію! – відгукнувся Гриша своєму охоронцю. – Схоже, мене нахабно викрали в тебе з-під носа, – розсміявся він. – А ти й це проґавив!

 Софія закотила очі.”

Доєднуйтесь!♡♡♡

 Події розвиваються бурхливо!... А оновлення – двічі на день!

 У нас з героями цікаво))

Окрім того, поки чекаємо на нову частину – хочу розповісти вам про цікаву новинку від Томи Глубокової

“Віддана за борги”

- Ситуація наступна, крихітко, - заговорив незнайомець із приємним акцентом, уважно стежачи за моєю реакцією. - Ти тепер повністю належиш мені. Твій батько програв тебе. Мені. А тому я раджу тобі бути хорошою дівчинкою і слухатися тільки мене.

***

Коли батько віддав мене через борги, життя в одну мить стало кошмаром. Жорстокий, нещадний чоловік вивіз мене з рідного дому в Неаполь, де я опинилася замкненою, без можливості втекти. Його гнів можна викликати одним словом. Але скоро все зміниться - я дізнаюся, що чекаю дитину від нього. Чи можуть почуття перетворити ненависть на любов лише за один крок?

Героїня цього роману опинилася у дуже непростій ситуації… Але як це змінять почуття?

 Приємного читання! ♡♡♡♡