В мене, як і у будь-якого автора, є одна проблема: на початку написання творів — це невизначеність щодо сюжетного змісту, кінець першої половини, весь другий акт книги, початок третього. АЛЕ!

Я не перший місяць щось пишу, й пів року тому прийшов до висновку, що завжди необхідно продумати концепцію, трошки її, так би мовити, пописати, після чого братися за систематизацію всього інформаційного сміття в голові, й незрозумілої концепції. Проще кажучи, планувати книгу наперед- глави, арки персонажів, місцевість, в якій це відбувається. Не деталізовано, поверхнево. Задля того, щоб потік фантазії не постраждав від цього.

В мене зараз так само із "Металічною Кров'ю" — книгою, яку я рік пишу (на разі ще в процесі редагування).

Я знав яка там концепція, про що вона. Але я гадки не мав, що відбуватиметься у другому акті. Як головний злочинець, з непримітного, я б навіть сказав, сірого персонажа, стане: людожером, монстром, кровопивцею — і ще мільйони епітетів та порівнянь, які б вказали на його сутність.

Був непропрацьований головний герой, конфліктна сторона між ним і злочинцем (я досі вважаю, що цей момент слабенький, й намагатимусь зробити вау-момент, бо це мій довгобуд, з яким хочу вийти на світову арену).

І ось рік, рік я пишу книгу, маю одне готове, не відредаговане оповідання на п'ять тисяч слів, і з "Селеною" я вже не повторив помилок: заздалегідь прописав історію, героїв, їх арки, й місцевість. Ви здивуєтеся. Далі буде...