Привіт вам. Як ви сьогодні? Опівночі позачергова прода на "Ейлінг". Вас чекає знайомство зі Скаром. А якщо чесно, бажаю всім вам знайти когось настільки ж пошматованого, як ви. Щасливі люди — це чудово, але лише тоді, коли ви теж щасливі. Як тільки у вас щось станеться і ви захочете зупинити свій біль, вас зможе витягнути лише хтось такий же хворий. 

Так що до біса цю всю маячню про токсичних людей, які розповідають про свої проблеми. Рано чи пізно всім нам буде боляче. Я не вірю в існування абсолютно щасливих людей. А ви? Наскільки щасливі зараз ви? Можете не писати відповідь, але спробуйте хоча б собі не збрехати. Брешіть кому завгодно, крім себе. Бо це, напевно, найгірше. 

 — Все нормально?

 

— Так, міс Вейнс. Просто...трохи щіпає, — відповів чоловік, сильніше стискаючи ногу. Я обережно схопила його обличчя пальцями за підборіддя і подмухала на місце, де нанесла мазь. Лице стрепенулося від несподіванки, повертаючись у мій бік та на мить не вагомо торкаючись губ. Серце дурнувато забилося швидше, викликаючи аритмію. — Що ви робите...? — здивовано промовив Скар. 

 

— Рани все ще запалені, тому я маю трохи охолодити їх. Постарайтеся не рухатись більше, — попросила я, нервово ковтаючи слину. Захотілося прикусити щоку, але я вчасно зупинила себе — гарний рефлекс, відпрацьований роками. Цей невагомий дотик змусив мене відчути щось надто сильне. — Краще розкажіть мені, про що ви думаєте. 

 

— Про те, що я осліп і скоріше за все з цього зроблять непогану рекламну акцію. Так і бачу цей заголовок — «Засновниця Конгресу ставить закон вище свого сина і віддає його на евтаназію»