— Ні! Якраз збираюсь. Прийду додому та з'їм цілий кілограм солодкого. А то цей кретин висмоктав всю енергію.

— Ти про Тимура? — Ліля посміхнулась.

— А про кого і ще. Кілька годин тому заходив до мене. Хотів вияснити чому я втекла від нього? Як дитина маленька. Не розуміє, що це була тільки разова акція, — я закотила очі та наділа піджак. Взявши телефон, я кинула його в сумку та взяла Лілю під руку. — Ходімо!

Ми вийшли із кабінету.

— Мені вже не терпиться дізнатися подробиці!

— А мені не терпиться все забути! — незадоволено пробурмотіла я. — Як я тільки могла повестись на такого кретина, у якого язик без кісток.

– А як ти могла дізнатись, що в нього язик без кісток. При поцілунках це не так помітно, – вона штиркнула мене в бік та засміялась.

Я зупинилась та гнівно поглянула на неї.

— Ти знущаєшся? — підвищеним тоном запитала я.