Оновлення книги "У владі кохання"

 

Любі мої! Ось і продовження магічного кохання між Євою та Тимуром. Приємного читання)

 

— Ні! Якраз збираюсь. Прийду додому та з'їм цілий кілограм солодкого. А то цей кретин висмоктав всю енергію.

— Ти про Тимура? — Ліля посміхнулась.

— А про кого і ще. Кілька годин тому заходив до мене. Хотів вияснити чому я втекла від нього? Як дитина маленька. Не розуміє, що це була тільки разова акція, — я закотила очі та наділа піджак. Взявши телефон, я кинула його в сумку та взяла Лілю під руку. — Ходімо!

Ми вийшли із кабінету.

— Мені вже не терпиться дізнатися подробиці!

— А мені не терпиться все забути! — незадоволено пробурмотіла я. — Як я тільки могла повестись на такого кретина, у якого язик без кісток.

– А як ти могла дізнатись, що в нього язик без кісток. При поцілунках це не так помітно, – вона штиркнула мене в бік та засміялась.

Я зупинилась та гнівно поглянула на неї.

— Ти знущаєшся? — підвищеним тоном запитала я.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Моя перша проба пера
Привіт всім❣️❣️❣️ Запрошую вас до своєї першої книги. Як то кажуть перша проба пера. Колись дуже давно я пробувала писати на букнет, але це було давно. Зараз вирішила спробувати знову. Запрошую до свого роману Батько
Повертаюсь до вас!
Друзі, я знову на зв’язку. Жива, ціла і нарешті з можливістю писати ці слова без ліхтарика й пошуку мобільного інтернету. Хочу щиро вибачитися за таку довгу паузу з продами. Майже п’ять днів я була повністю без світла
Скорочуючи дистанцію. Моя новинка
Друзі, запрошую вас в свою новинку: Скорочуючи дистанцію Він – холостяк і запеклий бабій, в картину життя якого абсолютно не вписується родина. Вона – випадково трапилася йому на шляху. Красива, тендітна, ще й
Пишу свою першу книгу!
Всім привіт! Хочу поділитися - починаю випускати свою першу книгу "Підпалітні". Це темне фентезі про двох центроподібних істот, які живуть у рабстві. Житняк та Лісна мріють про свободу, але їхнє життя - постійна боротьба
Згадка
Важко хоронити друзів. Важко хоронити батьків. А ще важче після цього намагатись хоч чомусь радіти... Найкраще, мабуть, просто щось робити. Для когось. Або хоч для себе. І цьому дуже допоможе творчість. Хай це буде щось смішне.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше