Письменник - той, хто має вплив на емоції читача. Книга може викликати сум, радість, огиду, може окриляти чи навпаки - занурювати в депресію.
Цікаво, правда?
Ми створюємо світ, що може вплинути на іншу людину. У цьому є щось казкове.✨✨✨
До прикладу, мій чоловік читає при мені мою писанину. Із оцих рядків він заржав в голос:
✨"Денис вийшов із кухні. Майк кинув йому навздогін:
– Футболку накинь на себе, йолопе! Ми тут не на пляжі"
(9 розділ, "Пори року. Зникнення Зими")
І мені від цього стало так приємно.))
А подруга, яка пише круту історію "Дім втрачених ілюзій", говорила, що її розсмішили такі слова:
✨"– Знаєш, – вкрадливо, напівшепотом, почав він, – мені, звісно, приємно, що до мене спустилася така німфа… Але, можливо, ти злізеш з мене?!"
(1 розділ, "Пори року. Зникнення Зими")
Тому якщо вас щось розсмішило чи обурило, не соромтеся про це писати!)
Та й взагалі, пишіть коментарі. Я не кусаюсь))
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОо, так, мені справді було смішно з тих слів.)) Взагалі, коли читаєш історію і уявляєш собі атмосферу, подібні репліки викликають посмішку, особливо коли уявляєш емоції героїв..)
Твій чоловік почав читати твою книгу? Реально?) Чому вирішив?)
Eva Lukyanova, Чому?) Мій трохи читає художку.)
Емм... у моїй книзі є трохи й від чоловіка. Наприклад, "балда", "моя мстя будет ужасной") То мені навіть цікаво дивитись, як він реагує на такі фразочки. Особливо, коли вголос читає)
Клас, ваш чоловік читає вас, бо мій не рветься читати мої книги, а я не дуже наполягаю)) погоджуюсь щодо емоцій, як тут писали
нижче, значить книга жива.
Тетяна Котило, Дякую)))
Якщо книга викликає емоції - це означає, що вона жива!
IRMA SKOTT, Так!))
О, ще одна думка! =)
А можливо, Ваш чоловік згадав щось своє? Можливо ці слова, нагадали або навели його на цікаві спогади...? Можливо у нього є і свої смішні факти життя, про які Ви ще не в курсі... =) Влаштуйте йому допит! =)
Dark Overlord, Зізнання в чоловіка легше вибивати, ніж у читачів)))
Емоції – то моє все!)) Я не уявляю книги без емоції, як своєї, так і читача. Щоправда, я люблю щирі емоції і, як автора, мені неабияк приємно читати, що мій читач відчув саме ТУ емоцію, яку я прагнула передати у книзі. Аналогічно, читати текст без емоцій героїв неприємно...
Ось та ваша друга цитата розсмішила))) Цікаво, чи кожен читач відчув цю мить і чи написав про це))
Для прикладу, в мене був момент у Дімеранті, де він так захопився смачною вільбою, що вкотре знову не спалив дерево, але прикольним було не це))) Прикольним було те, що читач пройшов цю мить боком)) Тому, першочергово, я пишу емоції у своїх героях для себе, мені подобається переживати з ними. Якщо знаходиться читач, що поділяє це, то тоді ми співпереживаємо разом і нас стає більше)) Цікаво, чи ще якийсь автор так думає))
Анні Ксандр, Підписуюсь під кожним словом)))
Напевно, це смішить вже тоді, коли ти занурився в атмосферу книги, та вже розумієш, кого із себе представляють герої. Взяті фрази із контексту не розсмішили мене. Але, буд ласка, не обурюйтесь на мене. Інколи у тексті смішить звичайне слово, типу "опаньки", але якщо це сказав герой, який 50 сторінок був понурою какавелькою, а тут раптом видав таке. До певних реакцій потрібно ще й заздалегідь підготувати читача.
Dark Overlord, звісно, усе залежить від контексту, атмосфери й так далі) Ці цитати - приклад) Вони можуть вас і не розсмішити в процесі читання. Ми всі різні)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати