Додано
06.11.23 10:50:56
Моя у покарання: новинка!❤️
Вітаю, друзі!)
Вчора на сайті розпочалася викладка моєї новинки "Моя в покарання"!
Це історія колишніх, які в минулому дуже кохали одне одного, але він вважає, що вона його зрадила, а вона вірить, що її вчинок врятував їм життя.
Через п'ять років їх, як і раніше, пов'язує сильне почуття (частково кохання, частково ненависть) та дитина, про яку він не знає.
Якщо вам цікаво прочитати історію Айдара та Айлін із самого початку, заходьте в передісторію "Заміж у покарання" — вона викладена повністю та безкоштовно! Там на вас чекає договірний шлюб, невинна героїня, владний герой і дуже сильні почуття. Поспішайте читати! Незабаром КНИГА СТАНЕ ПЛАТНОЮ!
Якщо вас цікавить саме тема колишніх — то го відразу в новинку!
АНОТАЦІЯ
— Ти привласнила собі мою дочку.
— Я її народила, Айдаре.
— Засадила мене за ґрати та привласнила. — Колишній чоловік наполягає на своєму, а в мені дзвенить злість та образа. — Скільки збиралася ховати?
Якщо чесно, все життя. Але мовчу. Нехай читає по очах.
— Значит так, Айліне, мою доброту ти не оцінила. Зрадила. Тепер буде інакше.
— Ми розійдемося і вдамо, що не зустрічалися, Айдаре. Це моя дочка. Ти для неї ніхто. — Вимовляю жахливі слова, в очах чоловіка — блискавки. Навіщо я буджу його чортів?
— Ніким для неї ризикуєш стати ти, тож притримай язика. — Від грубої відповіді спалахує обличчя. Я ненавиджу його за самовпевненість, якій нічого протиставити. — Ти так і не зрозуміла, за кого вийшла заміж. Хочеш залишитися матір'ю для моєї дочки? Тоді слухай уважно. Ти заслужила на покарання.
— Я її народила, Айдаре.
— Засадила мене за ґрати та привласнила. — Колишній чоловік наполягає на своєму, а в мені дзвенить злість та образа. — Скільки збиралася ховати?
Якщо чесно, все життя. Але мовчу. Нехай читає по очах.
— Значит так, Айліне, мою доброту ти не оцінила. Зрадила. Тепер буде інакше.
— Ми розійдемося і вдамо, що не зустрічалися, Айдаре. Це моя дочка. Ти для неї ніхто. — Вимовляю жахливі слова, в очах чоловіка — блискавки. Навіщо я буджу його чортів?
— Ніким для неї ризикуєш стати ти, тож притримай язика. — Від грубої відповіді спалахує обличчя. Я ненавиджу його за самовпевненість, якій нічого протиставити. — Ти так і не зрозуміла, за кого вийшла заміж. Хочеш залишитися матір'ю для моєї дочки? Тоді слухай уважно. Ти заслужила на покарання.
ТИЗЕР
— Чия ти така, Сафіє? — питаю, передрукувавши номер її недбалої матері на мобільний. Не розумію, як можна було таку малечу загубити посеред чужого туристичного міста.
Дивлюсь у дитяче обличчя і продовжую бачити схожість.
— Мамина.
Усміхаюся.
Тримаю палець над кнопкою виклику, але зволікаю, не тисну.
— А тато де? — Не моя справа взагалі. Сам не знаю, навіщо питаю.
Дівчинка важко зітхає і втомлено пояснює тупенькому мені:
— Немаэ в мене тата. Тільки мама та Аллах. Він нас від усього береже.
Звучить якось приречено і по дорослому. Цього разу усмішку з себе я вже видавлюю. Тому що це сумно.
— Мамі тоді твоїй подзвонимо зараз, гаразд?
— Дзвоныть, — Сафіє мені дозволяє. Приємно. — А вас як звуть? І ви чий?
— Айдар. Нічий. Ні мами вже немає, ні тата.
На моє ім'я вона реагує приємним "о-о-о", на сирітство — сумних зітханням.
— Без тата складно… — Зі знанням справи. Боляче аж. — Без мами я не змогла б.
— Правду кажеш…
Натискаю виклик та прикладаю мобільний до вуха. На сьомому гудки перериваються. Я чую розгублене:
— Алло...
До цього серце сповільнилося, а зараз узагалі на стоп. Я дивлюся на Сафіє уважніше, поки вона теревенить.
На губи. Брови. Волосся. Ніс.
Дідько, я все впізнаю. Лише очі інші. Чиї очі, Салманов? А років ти скільки нарахував?
Дивлюсь у дитяче обличчя і продовжую бачити схожість.
— Мамина.
Усміхаюся.
Тримаю палець над кнопкою виклику, але зволікаю, не тисну.
— А тато де? — Не моя справа взагалі. Сам не знаю, навіщо питаю.
Дівчинка важко зітхає і втомлено пояснює тупенькому мені:
— Немаэ в мене тата. Тільки мама та Аллах. Він нас від усього береже.
Звучить якось приречено і по дорослому. Цього разу усмішку з себе я вже видавлюю. Тому що це сумно.
— Мамі тоді твоїй подзвонимо зараз, гаразд?
— Дзвоныть, — Сафіє мені дозволяє. Приємно. — А вас як звуть? І ви чий?
— Айдар. Нічий. Ні мами вже немає, ні тата.
На моє ім'я вона реагує приємним "о-о-о", на сирітство — сумних зітханням.
— Без тата складно… — Зі знанням справи. Боляче аж. — Без мами я не змогла б.
— Правду кажеш…
Натискаю виклик та прикладаю мобільний до вуха. На сьомому гудки перериваються. Я чую розгублене:
— Алло...
До цього серце сповільнилося, а зараз узагалі на стоп. Я дивлюся на Сафіє уважніше, поки вона теревенить.
На губи. Брови. Волосся. Ніс.
Дідько, я все впізнаю. Лише очі інші. Чиї очі, Салманов? А років ти скільки нарахував?
Марія Акулова
3966
відслідковують
Інші блоги
Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні я до вас відразу з двома візуалізаціями до двох книг)))
Гріх на трьох — чжч Розділ буде від Руса) — Щось довго немає твого брата, — невинно затріпотівши віями, промовила
Новий розділ уже чекає на вас.Події після дзвінка Еріки набирають обертів,і на сцену виходить Давид.Він іде на крок, якого від нього ніхто не чекав, але чи вистачить цього, щоб склеїти те,що розбилося? ... А для тих, хто
Друзі, завтра о 7:00 у «Тата для Соні» виходить восьма глава, «Розпис у четвер». Нею закінчується перша частина. Я не розповідатиму, що в ній. Скажу лише, про що думав, коли писав. Весілля зазвичай уявляють із музикою,
Друзі, лишилося два ранки. Завтра о 7:00 вийде передостання глава «Ректора, якого я прокляла», «Вершки на підвіконні». А в четвер, 19 листопада, епілог: «Новий Поріг». Усе почалося з однієї помилки на вступному
Відгук на книгу "Яр-могила для милої"| Яна Джонс Так, сьогодні я дочитала цю чудову книгу! Але, зізнаюся, з її героями мені зовсім не хотілося прощатися. Близько 570 сторінок я прочитала всього за три дні, адже відірватися
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар видалено
Моя у покарання . Коли чекати продовження?Дуууже-дуже сподобалася
Ірина Дєдушок, дякую!❤️
Завтра)
Прочитала першу книжку і зараз. читаю продовження з великим задоволенням!!!
Дякую ❤️❤️❤️?❤️?
Iryna H, навзаєм вдячна!
Дуже емоційні книги.Дякую!
Натхнення Вам та легкого пера!
Тетяна Маркова, дякую дуже!
Історія захоплює з перших рядків. Ви, як завжди, вмієте зачепити. Подобається не шаблоний текст, емоції, які викликає книга, а головне читаєш і важко, для мене, прийняти якусь сторону, тому що в житті так само.. Читаю продовження і з трепетом чекаю оновлення. Натхнення вам.
Antonina Koval, дякую дуже!❤️
Це саме той ефект, на який я дуже сподівалася!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати