Додано
06.11.23 10:50:56
Моя у покарання: новинка!❤️
Вітаю, друзі!)
Вчора на сайті розпочалася викладка моєї новинки "Моя в покарання"!
Це історія колишніх, які в минулому дуже кохали одне одного, але він вважає, що вона його зрадила, а вона вірить, що її вчинок врятував їм життя.
Через п'ять років їх, як і раніше, пов'язує сильне почуття (частково кохання, частково ненависть) та дитина, про яку він не знає.
Якщо вам цікаво прочитати історію Айдара та Айлін із самого початку, заходьте в передісторію "Заміж у покарання" — вона викладена повністю та безкоштовно! Там на вас чекає договірний шлюб, невинна героїня, владний герой і дуже сильні почуття. Поспішайте читати! Незабаром КНИГА СТАНЕ ПЛАТНОЮ!
Якщо вас цікавить саме тема колишніх — то го відразу в новинку!
АНОТАЦІЯ
— Ти привласнила собі мою дочку.
— Я її народила, Айдаре.
— Засадила мене за ґрати та привласнила. — Колишній чоловік наполягає на своєму, а в мені дзвенить злість та образа. — Скільки збиралася ховати?
Якщо чесно, все життя. Але мовчу. Нехай читає по очах.
— Значит так, Айліне, мою доброту ти не оцінила. Зрадила. Тепер буде інакше.
— Ми розійдемося і вдамо, що не зустрічалися, Айдаре. Це моя дочка. Ти для неї ніхто. — Вимовляю жахливі слова, в очах чоловіка — блискавки. Навіщо я буджу його чортів?
— Ніким для неї ризикуєш стати ти, тож притримай язика. — Від грубої відповіді спалахує обличчя. Я ненавиджу його за самовпевненість, якій нічого протиставити. — Ти так і не зрозуміла, за кого вийшла заміж. Хочеш залишитися матір'ю для моєї дочки? Тоді слухай уважно. Ти заслужила на покарання.
— Я її народила, Айдаре.
— Засадила мене за ґрати та привласнила. — Колишній чоловік наполягає на своєму, а в мені дзвенить злість та образа. — Скільки збиралася ховати?
Якщо чесно, все життя. Але мовчу. Нехай читає по очах.
— Значит так, Айліне, мою доброту ти не оцінила. Зрадила. Тепер буде інакше.
— Ми розійдемося і вдамо, що не зустрічалися, Айдаре. Це моя дочка. Ти для неї ніхто. — Вимовляю жахливі слова, в очах чоловіка — блискавки. Навіщо я буджу його чортів?
— Ніким для неї ризикуєш стати ти, тож притримай язика. — Від грубої відповіді спалахує обличчя. Я ненавиджу його за самовпевненість, якій нічого протиставити. — Ти так і не зрозуміла, за кого вийшла заміж. Хочеш залишитися матір'ю для моєї дочки? Тоді слухай уважно. Ти заслужила на покарання.
ТИЗЕР
— Чия ти така, Сафіє? — питаю, передрукувавши номер її недбалої матері на мобільний. Не розумію, як можна було таку малечу загубити посеред чужого туристичного міста.
Дивлюсь у дитяче обличчя і продовжую бачити схожість.
— Мамина.
Усміхаюся.
Тримаю палець над кнопкою виклику, але зволікаю, не тисну.
— А тато де? — Не моя справа взагалі. Сам не знаю, навіщо питаю.
Дівчинка важко зітхає і втомлено пояснює тупенькому мені:
— Немаэ в мене тата. Тільки мама та Аллах. Він нас від усього береже.
Звучить якось приречено і по дорослому. Цього разу усмішку з себе я вже видавлюю. Тому що це сумно.
— Мамі тоді твоїй подзвонимо зараз, гаразд?
— Дзвоныть, — Сафіє мені дозволяє. Приємно. — А вас як звуть? І ви чий?
— Айдар. Нічий. Ні мами вже немає, ні тата.
На моє ім'я вона реагує приємним "о-о-о", на сирітство — сумних зітханням.
— Без тата складно… — Зі знанням справи. Боляче аж. — Без мами я не змогла б.
— Правду кажеш…
Натискаю виклик та прикладаю мобільний до вуха. На сьомому гудки перериваються. Я чую розгублене:
— Алло...
До цього серце сповільнилося, а зараз узагалі на стоп. Я дивлюся на Сафіє уважніше, поки вона теревенить.
На губи. Брови. Волосся. Ніс.
Дідько, я все впізнаю. Лише очі інші. Чиї очі, Салманов? А років ти скільки нарахував?
Дивлюсь у дитяче обличчя і продовжую бачити схожість.
— Мамина.
Усміхаюся.
Тримаю палець над кнопкою виклику, але зволікаю, не тисну.
— А тато де? — Не моя справа взагалі. Сам не знаю, навіщо питаю.
Дівчинка важко зітхає і втомлено пояснює тупенькому мені:
— Немаэ в мене тата. Тільки мама та Аллах. Він нас від усього береже.
Звучить якось приречено і по дорослому. Цього разу усмішку з себе я вже видавлюю. Тому що це сумно.
— Мамі тоді твоїй подзвонимо зараз, гаразд?
— Дзвоныть, — Сафіє мені дозволяє. Приємно. — А вас як звуть? І ви чий?
— Айдар. Нічий. Ні мами вже немає, ні тата.
На моє ім'я вона реагує приємним "о-о-о", на сирітство — сумних зітханням.
— Без тата складно… — Зі знанням справи. Боляче аж. — Без мами я не змогла б.
— Правду кажеш…
Натискаю виклик та прикладаю мобільний до вуха. На сьомому гудки перериваються. Я чую розгублене:
— Алло...
До цього серце сповільнилося, а зараз узагалі на стоп. Я дивлюся на Сафіє уважніше, поки вона теревенить.
На губи. Брови. Волосся. Ніс.
Дідько, я все впізнаю. Лише очі інші. Чиї очі, Салманов? А років ти скільки нарахував?
Марія Акулова
3598
відслідковують
Інші блоги
Привiт, друзi! Маю для вас цiкаву новинку! #детектив #кримiнал #вiд ненавистi до кохання CIРИЙ ВОВК Старший інспектор-криміналіст Максим Морозенко вже давно не вірить у героїв. Він — той, хто знаходить правду
Привіт любі читачі , сьогодні рівно об 11.00 вийде чергова глава " Неупокоєної " і в ній буде подаруночок – промик до " Пов'язаної " . Нагадаю : Амаретта таки втікла , але Тавін вже впевнено йде по її сліду
Привіт, любі читачі та відвідувачі блогу! Поки наступна глава в процесі написання, я бавлюся нещодавно відкритим для себе додатком, який вміє оживляти ілюстрації! Розумію, що більш продвинуті автори вже давно
Привіт! Я — письменниця-початківець, яка робить перші кроки у світі історій. Люблю книги з атмосферою, емоціями та сенсами, які залишають слід після прочитання. В мені зараз стільки натхнення та ідей, що я вирішила —
Я розгнівалася й осміліла до такої міри, що знайшла в інтернеті номер офісу Василя Пікульського і негайно набрала його. На тому кінці дроту відповіли майже миттєво: — Пікульський. — Ви не вважаєте, що маєте переді
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКоментар видалено
Моя у покарання . Коли чекати продовження?Дуууже-дуже сподобалася
Ірина Дєдушок, дякую!❤️
Завтра)
Прочитала першу книжку і зараз. читаю продовження з великим задоволенням!!!
Дякую ❤️❤️❤️?❤️?
Iryna H, навзаєм вдячна!
Дуже емоційні книги.Дякую!
Натхнення Вам та легкого пера!
Тетяна Маркова, дякую дуже!
Історія захоплює з перших рядків. Ви, як завжди, вмієте зачепити. Подобається не шаблоний текст, емоції, які викликає книга, а головне читаєш і важко, для мене, прийняти якусь сторону, тому що в житті так само.. Читаю продовження і з трепетом чекаю оновлення. Натхнення вам.
Antonina Koval, дякую дуже!❤️
Це саме той ефект, на який я дуже сподівалася!❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати