Вітаю, сонечки!

   В такі похмурі сірі дні, саме сонячного тепла нам всім не вистачає. А ще смачного чаю та хорошої книги під рукою. А тому, запрошую всіх вас зазирнути на сторінки моєї новинки, герої якої вже майже місяць намагаються знайти шлях до свого щастя, оминаючи ті перешкоди, котрі їм підкидає вередлива доля. Та й вони самі, варто зізнатися, ще ті умільці ускладнити собі життя. Отже, запрошую на сторіночки книги - Любов, халати і конкуренція

Смачний кусь про зустріч героїв) 

— Потанцюємо? 

Пропозиція застала мене зненацька, але вкотре за сьогоднішній вечір змусила посміхнутися. І довіритися відчуттям, а не логіці. Остання вже давненько збилася з праведного шляху й чомусь, раз за разом, підводила мене. Чи це я її не вміла слухати?

— Хіба тут танцюють? — запитала, даючи собі та йому маленький шанс на втечу. Бо я не знала, чи варто переходити певну межу, що нас розділяла. Та і я не була настільки зневірена, аби кидатися в обійми першого-ліпшого. Чи, була? Це ж так тривіально, вибивати клин клином. 

— Музика є, значить танцюють. 

Чоловік встав зі стільця й відсунув його у бік, та протягнув руку на яку я дивилася весь час. Дивилася й всіма своїми фібрами душі тягнулася до неї, неначе той утопленик, що жадає спіймати рятівне коло.

— Згода. 

Я глибоко вдихнула й не підводячи погляд, подала руку. Щойно моя долоня опинилася в полоні його, й гарячі пальці торкнулися шкіри, тілом пронісся приємний заряд тепла. Десь в районі сонячного сплетіння завібрувало. Вкотре. Я миттєво закусила губу, стримуючи порив підійняти голову та розгледіти незнайомця. Бо був ризик, що я розчаруюся в побаченому, або ще гірше — почну порівнювати його з Алессіо. І кому тоді буде краще? 

І на останок... Стартувала нова програма лояльності цього місяця для нових читачів - якщо вперше купуєте мою книгу, то протягом 3-х днів ви зможете купити будь-яку іншу книжечку зі знижкою 25%. 

Зичу всім мирного неба! 

З любов'ю, завжди ваша Мартіна!