Новинка! "Лист До Мажора"

Перш за все, хочу щиро перепросити за те, що відклала історію Дениса Ясіна, яку обіцяла писати наступною. Поки не готова до неї морально, але вона неодмінно побачить світ, лише трохи згодом.

А тепер до новинки❤️

Анотація:

Вирішивши зізнатися в симпатії одногрупнику, я написала йому листа, в якому детально розповіла, чого хотілося б від наших стосунків. Але все пішло не за планом, коли конверт отримав не мій майбутній хлопець, а найсуворіший викладач нашого університету. Тепер він вважає мене своєю фанаткою і, здається, ніби весь час ходить по п'ятах. А одного дня взагалі ошелешує цікавою пропозицією, від якої я звісно ж не маю права відмовлятися...

Уривок:

Ось і все. Я пропала. Не складу іспит. Відрахують. Повернуся в рідне містечко. Катастрофа!

Намацавши у кишені мій лист, Тарновський зупинився і дістав його звідти. Дорогий червоний конвертик без підпису, але зате з атласною стрічкою. Покрутивши його в руці, задумливо постукавши ним об долоню, Гуманоїд засунув його назад та пішов собі далі. А я так і продовжила стояти за колоною, жадібно дивлячись на двері, за якими він зник. 

– Пасічник! – раптом пролунало за спиною і я навіть скрикнула та здригнулася від несподіванки.

– Ліно, май совість, і без тебе паршиво! – обернувшись до подруги, похнюпилася.

– Що, не вдалося тітку Зіну виманити з робочого місця?

– Гірше, – жадібно глянула подрузі в очі, хитаючи головою, – куртку забрав не Вадим.

– Як не Вадим? А хто ж тоді?

– Тарновський! 

Очі Ліни полізли на лоб. Кілька секунд дівчина усвідомлювала почуте, а потім дістала телефон і відкрила пошуковик.

– Що ти там шукаєш? 

– Недороге похоронне бюро. Сподіваюся, мене не зачепить, коли він тебе убиватиме. Я б іще хотіла трохи пожити.

– Дуже смішно, – буркнула їй та, вхопивши за руку, потягла до клятого гардероба, щоб забрати наш одяг, та самим забратися звідси. Хотілося заїсти стрес чимось дуже солодким. 

ПОСИЛАННЯ НА КНИГУ!

gBW-z2gU (Парі)

Всім гарного настрою та приємного читання!❤️