Привіт, любі мої!

А ось і обіцяне закінчення історії про святого Патріка, озеро Лох-Дерг та героїв Фіна Мак Кула та Ошіана.

❤️❤️❤️

Незважаючи на загибель барда, сага "Святий Патрік, озеро Лох-Дерг та інші друзі і знайомі єпископа" продовжилася.

Спроби навернути до істинної віри впертих, мов віслюки, ірландців здебільшого закінчувалися нічим. Пагани просто сміялися, коли єпископ намагався настрашити їх пекельними муками: "Хоч хтось там побував? Може розповісти? То звідки ми знаємо, що то не брехня? Фантазер ти, отче!"

Так от, після чергового фіаско з Ошіаном святий Патрік майже опустив руки. І тут йому спала слушна думка: усамітнитися й пополитися богу, аби відкрив йому новий шлях. Єпископ відправився на острів Стейшен посеред червоного озера Лох-Дерг (хробак-перерісток його не злякав) і став молитися.

Його молитиви почули: після Великого Посту Патріку явився сам Христос і провів в Чистилище, де показав муки невірних. Після чого повернув на сотрів, вказав на невелику печеру і прорік, що це і є вхід у Чистилище. А ще додав, ніби кожен вірянин, який має досить віри, може пролізти в печеру і впевнитися у тому, що це не обман. 

Прийшовши до тями, патрік негайно почав діяти: заклав церкву, вимостив грот на входом в провалля, і став закликати ірландців.

Чутки про диво швидко розповсюдилися, й люди повалили натовпом. Jкрім ірландців, приїжджали k.lb з Англії, Італії, Німеччини, Угорщини. Люди вірили, що той, хто здійснив паломництво на оpthj Лох-Дерг, після смерті буде позбавлений від очисних мук.

Що відбувалося в печері —  достеменно невідомо. За переказами, за вузеньким входом було кілька невеликих комірок. Є версія, що там курилися трави — може, й галюциногени — і люди дихали цими випаровуваннями.

Історія тривала майже тисячу років, аж до 1497 г. Важко сказати, що трапилося насправді, але формально паломництво було заборонено папою Олександром VI за доносом ченця з Еймштадта, якому бракувало грошей на внесок за візит до печери. Підохрюю, що папа запропонував острівним ченцям ділитися, ті відмовилися, ну і папа рубонув з плеча. Вхід в печеру завалили, церкву рознесли по камінчикам.

Заново острів відкрили для паломництва аж у 1617 році, але ненадовго — всього лише на 15 років.  На цей раз за наказом англіканського єпископа чистилище святого Патріка знову зруйнували, а паломникам під страхом в'язниці заборонили відвідувати острів. Тоді ж були знищені монастирські записи.Втім, монахи лишилися, і щось намагалися відбудувати.

Востаннє місце відродилося аж у ХХ столітті. Зараз острів виглядає дуже красиво, і його щороку відвідують до 30 000 паломників. Але саму печеру так і не розкопали. Що, як мені здається, геть нівелює оригніальну ідею святого Патріка.

Чистилище святого Патріка здобуло такої слави, що надихнуло Данте і Шекспіра.

А ще тисячі і тисячі наших сучасників. Люди повертаються сюди знову і знову, незважаючи на жорсткі умови. Палимництво має тривати три дні. Паломники ходять босоніж, моляться в спеціальних місцях, тримають жорсткий піст. Чи їм щось ввижається — ніхто не каже. 

Ось така моторошна історія, гідна Патріка, людини, що не гірше язичників закликала жахливі орди демонічних створінь — хоча б для того, щоб вигнати їх із царства. Патрік не був справжнім святим; він не був офіційно канонізований церквою, оскільки за його життя такого процесу не було. Він не вигнав з Ірландії змій і не запровадив християнство. Його хрест, за допомогою якого він нібито викорінив змій, шанувався протягом сотень років, перш ніж був публічно спалений у 1538 році, під час Реформації.

Та його досі пам'ятають й шанують. Чи не цього він прагнув?

❤️❤️❤️

Підписатися на автора 

Читати "Мого кельтського бога"