Зрада...здається, що світ розвалився на друзки. А найрідніша людина брехала, обманула довіру перетворивши очікування та мрії на порох...

  Що робити, якщо коханий вас зрадив? Кажуть, є три варіанти...Але Майя обере свій...

   ЗІ МНОЮ ТЕМРЯВА

– Так, а де краля поділася? – озирнулася я довкола.

– Я нікуди не поділася. І не називайте мене кралею. – прошипіла вона.

– Хвойда, стерво, зараза, погань, мерзотниця, розпусниця, підтіпанка, безсоромна дівка вибирай поки з нетрів пам’яті я ще щось не відкопала. Бачиш, я стараюсь уникнути будь-яких конфліктів, як то видирання волосся, дряпання фізіономії, биття сумочкою по голові. І взагалі щосили намагаюсь утриматися від цих та інших членоушкоджень. Намагаюсь переконати себе, що найкраща помста жити, радіючи, що відбувається і не виявляти образи. Тому розумієш, як радять психологи навіть з самої гіркої події створити смішну історію. Це для того, щоб проблема не здавалася такою похмурою. А відтак не провокуй краля. Ревнощі – важкий тягар і для того, хто ревнує, і для того, кого ревнують. Управляти ревнощами і придушити їх багато людей не здатні. Й якщо ти у нас розумна жінка, то допоможи мені подолати це болісне відчуття, що цілком природне для дружини, що дізналася, про невірність чоловіка. А я в свою чергу спробую не впадати у відчай, не битись головою об стінку, не намагатимуся покінчити з собою, впасти в глибоку депресію, прикінчити коханку і коханого заодно.

– Майя…може годі вже апокаліптичну картину малювати, звучить страшно. – тяжко зітхнув Богдан.

– Я розумію подружня невірність стала широко поширеним явищем… – почала я говорити.

– Зрада стає драмою, коли дружина сама з неї трагедію робить. – різко відрубав Богдан.

– Мені боляче. Боляче від розуміння зради. Боляче, бо я вважала, що роблю все правильно і я хотіла, щоб усе було добре і якнайкраще. Я ж була хорошою дружиною. То що я робила не так? Я все робила для нього. Щоб йому було комфортно, зручно, щоб його не турбували дрібні проблеми, які я сама вирішувала. Щоб він був просто зі мною щасливий. Що ж пішло не так? Чому по моїм добрим намірам він потоптався? Чому знехтував мною? Так, ти правий трагедію роблю я. Я ще не можу отак відключити свої почуття. Вони у мене є, як виявилося. Сама здивована.

– Я розумію. Поговори, якщо хочеш. – раптом дозволив Богдан.

– Гаразд, будемо вважати, що уже поговорили. – здалася я. –  Таки погодьтесь, дівка, яка спить з моїм чоловіком та геть скажений охоронець погані психологи, для начисто неврівноваженої істерички.

– Яка мила самокритика. – смикнулися губи Богдана в посмішці.

– Я теж людина. І мені цілком притаманні, як стійкі позитивні моральні якості так і моральні вади.