Фінал "Мисливців" вас здивує! + Візуалізація

Привіт, мої хороші! Сьогодні добігає кінця історія Макса та Лєри - "Мисливці за вічністю". І якщо Лєра сама обрала, чим завершиться її вічне життя, то перед Максом безліч варіантів.

Чи скористається він подарунком? Чи не змарнує свободу, за яку так важко боровся? 

Читайте вже сьогодні о 23:00. Книга коротка та написана давно, тому вона залишиться безкоштовною для читання на сайті! 
Бажаю усім спокійного та легкого тижня та запрошую ознайомитись з візуалізацією головних персонажів книги!

МАКС

ПОЛІНА

ПРОФЕСОР СТЕРН

ЛЄРА

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Галинка
30.10.2023, 15:21:05

Я трохи пропустила, отже сьогодні й дочитаю цю історію))) Дякую!

Показати 2 відповіді
Галинка
30.10.2023, 23:31:39

Марина Орєхова, Маю на увазі, що щоразу нову главу читала, а потім зупинилася, бо часу не вистачало))

avatar
Джулія
30.10.2023, 21:15:54

Гарна візуалізація. Дякую.

Марина Орєхова
30.10.2023, 22:37:18

Джулія, І я вам дякую за відданість, і що ви багато уваги приділяєте моїй творчості! Це завжди приємно!

Інші блоги
Я хочу більше
Моя нова пісня "Я хочу більше". Прослухати — натисніть на картинку❤️
Пишу, сумніваюся, редагую… І так по колу ☺️☺️☺️
Любі мої читачі та колеги❤️ Знаєте, іноді пишеш, пишеш… Потім мільйон разів перечитуєш розділ, виправляєш помилки, знову читаєш. Перевіряєш, чи все логічно: послідовність подій, рухи героїв, діалоги, їхні реакції. І
Хроніки Чорного Майстра: продовження вже на сайті
Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я
Один чи більше?
За верстатом сиділа темноволоса жінка років п’ятдесяти в робочій робі із засуканими рукавами. На її передпліччях темніли татуювання, розповідаючи про минуле на військових кораблях, а погляд світло-блакитних очей був
Трохи більше, ніж просто історія
Знаєте, я почала писати цю історію з відчуттям, ніби намагаюся зшити власні старі рани. Ті, про які колись не було кому розповісти. Ті, які залишалися невисловленими, знеціненими, а мою драму іноді вважали надто дивною, перебільшеною
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше