Завоювати чи покохати?

Вітаю, красуні))

Сьогодні завершено першу БЕЗКОШТОВНУ частину дилогії "Уламки Данте" -

Завоюй мене

Таємниці, пошуки правди, почуття, емоції, холод старшого брата, та тепло молодшого, дарували нам насолоду впродовдж цих осінніх днів. Я дуже рада, що книга знайшла відгук у ваших серцях, як і в моєму. Брати Данте досить складні герої. В продовженні ми дізнаємося про них значно більше) З фіналу, гадаю, ви зрозуміли мету Марка, котра нас цікавила з перших сторінок. 

Попереду нас чекає ще більше цікавого, палкого, емоційного) Обіцяю, сумно з героями не буде!

Уривок з останньої глави:

"— Пропонуєш збрехати їй? Вона питала, вона… Ти бачив як вона в очі дивиться? Наче ти її всесвіт! — хлопець знову щось розбиває. Не віриться, що може поводитися так. 

Знаю, — тихо відрізає Марк. Тепло з тону зникає. Не допомогло, тож він повертається до свого звичного стану. — Так вона дивилася, коли у моєму ліжку лежала.

Настає тиша. Дзвінка, болісна, по вухах ножем проходиться.

— В ліжку? — перепитує Маріан.

— В душовій. І в номері, коли я притиснув її до стіни. Тримав за шию. Ось цими пальцями, брате. Така ніжна… легко зламати. 

— Брешеш, — нервово сміється. — Брі казала, що ночувала у тебе. 

— Вуаля! — жорстко лунає у відповідь.

— Я знаю чому це робиш… Поїду. Через дев'ять днів повернуся. Якщо тест не підтвердить, то я власними руками закопаю тебе у лісі, — Маріан лютує. 

— Все, що завгодно. Їдеш зараз.

Не рухаюся. Лежу так, наче сплю. На вигляд тіло має бути спокійним, а от всередині усе тріщить. Я скло, в яке тільки що влетів камінь. Мить і стану лише крихтами на землі. Серце теж зраджує. Вибухає, а потім кров'ю стікає по нутрощах. Кидає в жар, в холод. Пульсація рани на нозі нагадує, що все тепер у житті пов'язане з братами. Я не просила цього, просто так сталося. 

Данте попереджав. Казав не раз —  бере своє. Йому байдуже на все. Гра, котру веде, тільки зараз стає видимою. Він ляльковик, а ми іграшки, доля яких залежить від нього. Марк попереджав —  збиратиму уламки мого “я”. Як тільки це станеться, він прийде. Не задля допомоги, о ні… Данте не здатен лікувати душу. Він вміє лише одне — руйнувати."

 

Усім мирного тижня! Не забуваємо донатити ЗСУ або допомагати у будь-який спосіб. Війна триває, наша перемога не впаде на голову подарунком, її щодня виборюють мужні українці!

 

 

 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю із завершенням! Впевнена, продовження буде дуже цікаве.

Стефанія Лін
31.10.2023, 10:25:39

Кристина Асецька, Дякую))) Дуже приємно)

avatar
ToriKa Reader
30.10.2023, 15:06:19

І як ту другу книгу дочекатися, коли стільки питань?))

Показати 3 відповіді
Стефанія Лін
31.10.2023, 09:37:42

ToriKa Reader, Дякую❤️ Музика, спокій і я в дії))

avatar
Marina Tkachenko
30.10.2023, 14:11:45

Впевнена, друга частина буде така ж інтригуюча і гостросюжетна, як і перша. Автору - респект і надхнення! Коли чекати на другу книгу?

Стефанія Лін
31.10.2023, 09:30:56

Marina Tkachenko, Дякую за вашу віру❤️Надзвичайно приємно❤️

avatar
Ступко Вита
30.10.2023, 14:41:28

З нетерпінням чекаємо на наступну частину

Стефанія Лін
31.10.2023, 09:30:42

Ступко Вита, Щиро дякую❤️

avatar
Оля Пасічник
30.10.2023, 14:49:34

Стефочко, дякую за неймовірну історію! Очікую на продовження! Натхнення!

Стефанія Лін
31.10.2023, 09:30:37

Оля Пасічник, Дякую, Оленько❤️Дуже приємно❤️

Інші блоги
Трішки романтики...
Трішки прохолодної романтики в спекотний день❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ – Ліно, 60 кілометрів не 300. Менш ніж за годину, ми вже будемо на місці. І Сніжані нічого не загрожує, там лише зламана рука… – Лише? –
Ліжко на трьох
Він спробував відштовхнути її але в нього не вийшло. Вона хитро посміхнулася й сіла йому на коліна. Чорт забирай ми не вперше це робимо так що давай не будемо робити вигляд що це не так- Хуррем посміхнулася й потягнула його
Якого біса тут відбувається?
Під’їжджаю до будинку Георганова, ворота одразу відчиняються, впускаючи мою машину. У дворі — повний аншлаг. Артур і Діана з усіма дітьми, майже всі мої хлопці й десяток спецпризначенців у повній екіпіровці, ніби зібралися
⚜️ Нові глави ✨ подяка
✨Доброго дня, творча й читацька родино!✨ Чотири нових розділи “Між двома подихами” вже опубліковано. Але спочатку — подяка. ⚜️ Хочу подякувати талановитій авторці Лекса Т. Кюро за рекомендацію
03:33
Частинка з «Усе веде до нього». Запрошую до прочитання!) Коли я знову розплющила очі, навколо панувала абсолютна тиша. Переді мною простягався нескінченний чорний простір без стін, без вікон, без дверей. Чорна
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше