Легенди "Мого кельтського бога": святий Патрік

Привіт, любі мої!

Наближається Хелоуін. Завдяки чарівній Юлі Богуті у моїх книг з'явилися святкові обкладинки. І сьогодні хочу похизуватися однією з них. Ідеальна, правда?

А зараз ще одна темна легенда.

❤️❤️❤️

Ви знаєте, що найпопулярніший ірландеціь у світі, за сумісництвом покровитель Ірландії — святий Патрік — ірландцем якраз і не був? Народився він в Уельсі десь у 4 чи 5 ст. І це не єдиний парадокс його життя.

Перед колишнім рабом схиляв коліна король.

Напівграмотного недоучку назвали родоначальником ірландської літератури.

А день вшанування пам'яті святого плавно перетворився у всесвітній день пияцтва.

Але переповідати біографію святого Патрика цілком я не буду, зупинюся на декількох яскравих і трагічних епізодах.

Ірландський єпископ вирізнявся фанатичною вірою в бога, не менш фанатичною вірою в себе — божого посланника — і нетерпимістю до всіх та всього, що не вписувалося в його розуміння божественної волі. І ніс він свою віру настирливо й невблаганно.

Знаменитий кельтський хрест насправді не є символом слави християнського бога. Це — перекреслене сонце, наруга над вірою друїдів. І сотворив його святий Патрик: хрест нахрест кресонув символ віри супротивників зі словами: "Ми також віруємо в Сонце — Сонце Правди — Христа". 

Але перекресленим сонцем Патрік не обмежився. Наступним його подвигом стало поверження богів друїдів. Майбутній святий прийшов на галявину, де жерці поклонялися золотому Кром Круаху і дванадцяти меншим кам'яним ідолам. В ту мить, коли друїди поклали перед своїми божествами дари, Патрік торкнувся Кром Круаха єпископським посохом... і в ту ж мить ідоли розсипалися на друзки. 

Звісно, така самодіяльність не сподобалася королю Фольге, той поклявся вбити зайду, та, мабуть, занадто багато патякав. Одран, візник Патріка, почув про це й запропонував святому помінятися місцями. В результаті Фольге заколов списом Одрана, після чого за бажанням Патріка помер на місці і потрапив у пекло.

Та виявилося, що зруйнування ідолів не досить для руйнування віри. І Патрік пішов далі. Яке навмисне співпали два свята: Великдень і Белтайн. Єпископ з'явився на місці святкування і став запалювати великодні свічки. Друїди, що якраз збиралися запалити белтайнське вогнище, обурилися. Ну а хто б не обурився? Головний друїд Лорху висловив своє невдоволення просто в обличчя Патріку. Як же вчинив майбутній святий? Смиренно схилив голову, підставивши другу щоку? Почав проповідувати, доносячи свою правоту? Ага, навжеж. Патрік вирішив одним махом розрубати гордіїв вузол: побажав жерцю негайної смерті. Лохру піднесло вгору і насмерть вдарило об каміння. Кілька друїдв та воїнів кинулися на нападника, та на галявину опустилася пітьма. А коли вона розсіялася, всі ті, хто осмілився противитися Патріку, лежали мертвими. Тоді й схилив коліна король перед месією.

Такими ось методами Патрік навертав ірландців у віру божу, і дуже успішно. Охрестив 120000 людей, заснував 600 церков, написав кілька книг поганою латиною. І навіть помер тихо і спокійно, на відміну від десятків тисяч інших християнських святих. А це, згідно деяким релігіям, свідчить: він щиро вірив в те, що вчиняв правильно.

Власне, те, що 17 березня святкує весь світ, теж є непрямим тому підтвердженням.

❤️❤️❤️

Підписатися на автора 

Читати "Мого кельтського бога"