Любі друзі, сьогодні хочу розповісти про свій роман "Пограй зі мною"!  Тільки сьогодні 24 жовтня на книгу діє знижка!

Анотація до книги "Пограй зі мною"

Ярослав: "Вдень я спадкоємець і найзавидніша партія для всіх краль міста, а вночі я розпоряджаюсь чужими долями і вбиваю тих, кого мені замовили. Але одного разу клієнт відмовляється платити прямо перед тим, як я беру ціль на мушку... Саме в цей момент до цілі підходить якийсь наркоман з ножем... Але я впертий, і не дам її вбити нікому. Раз мені не заплатили, вона буде жити..."

Даніела: "Я випадково дізналася, що в аптеці, де я працюю, виготовляють дещо незаконне. І це мало не стало для мене фатальним, адже власник аптеки наймає кілера, щоб прибрати небажаного свідка... Та щось пішло не так. І замість того, щоб стати жертвою кілера, я стала його коханою..."

УРИВОК ДЛЯ ВАС: 

Коли я розплющую очі, то бачу, що лежу просто на підлозі в якомусь незнайомому приміщенні без меблів і без вікон, тільки під стелею світиться лампа денного світла. Пробую піднятися на ноги, але в голові все паморочиться так, немов я довгий час без перерви каталася на каруселі. Знову сідаю на підлогу, і відчуваю, як щось боляче смикає мою руку. Перевівщи погляд на зап'ястя, помічаю на ньому браслет наручників, а другий браслет прикріплений до батареї опалення. 
Перша моя думка — що треба якось зняти ці наручники і звільнитися. Я пробую їх просто стягнути з руки, звичайно ж, нічого не виходить. Тоді роблю спроби розігнути ланцюжок чи відкріпити другий наручник від батареї, але так само безуспішно. 
— Не старайся втекти, все одно це тобі не вдасться, — чую над головою чийсь голос і злякано озираюся. 
Наче тільки що в кімнаті було порожньо, але тепер звідкись з’явився мій колишній шеф. Я бачу в дальньому кутку кімнати двері, мабуть через них він увійшов, а я була так зайнята спробами порятунку, що навіть не почула його кроків. 
— Відпустіть мене, — кажу я. — Я нікому не розповіла про те, що бачила, і не розповім…
— Ну, вже пізно відступати,  — він зітхає.  — Дурепа, ну нащо ти полізла туди, куди не треба? Мені тебе навіть трохи шкода. 
— Я можу переїхати кудись в інше місто, — кажу я, відчуваючи, що в мене всередині все холоне. 
— Ти не відчуєш болю, і мучити тебе теж ніхто не буде, — каже шеф заспокійливим тоном. 
— Але чому ви мене хочете вбити?  — я вирішую протягнути час. Хтозна, чи Яр знайде мене, хоч я і кинула тоді на доріжку свій браслет, але ж його міг підібрати хто завгодно… Золотий браслет — такий собі знак, але в мене більше нічого не було такого, що б він точно упізнав…
— Ти — свідок, я маю позбутись тебе особисто, раз інші не можуть. А ще, радій, твоє тіло може врятувати декілька життів, — він усміхається. 
— Що ви маєте на увазі?  — перепитую я. 
— Ти молода, не куриш, можливо навіть не пʼєш, — він знизує плечима. — У тебе ідеальні органи для трансплантації..

.

Приємного читання та гарного настрою! 

А також запрошую до своєї безкоштовної книги "Палай зі мною"! 

Селіна: "Мій дядько продав мене до ескортного агентства, а звідти я, як ексклюзивний товар, потрапила до чоловіка, який страшенно лякає мене. Він хоче, щоб я спокусила його конкурента... але що робити, якщо в серці розгорілося почуття саме до мого клієнта?"

Влад: "Я збирався використати її, заплатив за це гроші, практично, офіційно купив її на тиждень. По дорозі додому ми потрапили в перестрілку, а вже на наступний день вона мала готуватись до завдання, та несподівано вона зачарувала мене… майже дитина, мені не можна думати про неї, але чи довго я зможу контролювати свої почуття?…"

А якщо ви вже прочитали цю книгу, запрошую до  гарячої новинки!

Анотація до книги "Під прицілом італійської мафії"

Аля - колишня утриманка багатого чоловіка, яка захотіла втекти від нього та опинилася в смертельній небезпеці. Стас - її охоронець, котрий приховує таємницю щодо того, ким є насправді. Змушені втікати з України, ці двоє опиняються в Італії, на старій віллі, де збираються жити тихо, не привертаючи сторонньої уваги. Але Аля випадково опиняється в полі зору місцевих мафіозі. І на неї знову починається полювання...

Оновлення - щодня о 19.00!

Уривок для вас: 

Він сідає на ліжко, а потім лягає, повертаючись до мене обличчям. Я лежу на спині і все ще прикидаюсь сплячою. 

— Алю… — він торкається долонею мого плеча, яке визирає з-під ковдри. — Ти спиш?

— Ні, — все ж відповідаю я після паузи. 

— У мене серце так швидко бʼється, що я подумав, що навіть якби спала, я б певно тебе розбудив, — каже чи то жартуючи, чи то серйозно, схоже, він трохи нервує.

— У мене так само, — я повертаюся і дивлюсь йому в очі. — Смішно, правда? Я доросла жінка, а почуваюся якось так, ніби мені років шістнадцять…

— Так, і це таке дивне відчуття, — він усміхається. — Незвично… — Стас торкається моєї долоні під ковдрою і переплітає наші пальці. — Дуже хвилююче.

— Я хотіла б, щоб воно збереглося якнайдовше, — кажу я, відчуваючи, як від доторку його долоні по моїй руці ніби біжать маленькі поколюючі “мурашки”, від чого мені стає жарко під своєю ковдрою. 

— Я обіцяв тобі лягти на краєчку, але… Дуже хочу обійняти тебе, Алю, — він зазирає мені в очі.

— То що тебе зупиняє? — ледь усміхаюся я. 

— Іди сюди… — він примощується до мене зі спини і обіймає. 

Так як у нас не було якогось запасного одягу, то я лягла спати прямо в білизні, тож тепер ми лежимо шкіра до шкіри і я відчуваю тепло, яке струмує від його тіла.

Він проводить долонею по моїй талії але не поспішає рухатись далі. Торкається губами шиї, але настільки невагомо і ніжно, ніби боїться відлякати мене.

— Це важче, ніж я думав, — шепоче він мені на вухо. 

 — Чому? — промовляю я одними губами.

— Важко стримуватись, але я обіцяв бути чемним, — коли він говорить ці слова, то торкається губами мочки мого вуха. Знову невагомо, але від того мені ще більше хочеться податись йому назустріч.

Мені хочеться більше Стаса...

 Додавайте книгу в бібліотеку та підписуйтесь на автора, щоб нічого не пропустити!