"Нелогічності" у наших творах)

Чи потрібно створювати опис магічного світу?

Ми всі автори такі впевнені в собі))) Ми ж знаємо все наперед, можемо тримати все в голові і знаходити вихід із любої ситуації… А чи дійсно так?

Я почала описувати заздалегідь магічний світ не так давно. До того моменту мені здавалось, що… по ходу діла я все вигадаю)) Ну що ж, першою та основною проблемою стало те, що я навіть нотатки не вела, і забувала хто є хто, правильні імена/назви, т.і. Але я зараз навіть не про це.

Автори створюють свої магічні світи, але… чи знаємо ми щось про них? Ні. Які там закони, звичаї, географічна місцевість, погода, артефакти та дивні істоти…? А скільки населення в нашому королівстві? Виникає логічне питання, а навіщо це все? Ні автору, ні читачам така «вікіпедія» не потрібна.

Але завжди є «але»)))

Наприклад, візьмемо кількість населення того містечка в якому мешкає наш головний герой. Навіщо? – запитаєте ви. Щоб зробити історію більш реальною, цікавою, живою нам потрібний зовнішній світ, який оточує героя.

Наприклад, наш герой поспішає на зустріч зі своїм другом/подругою. Він йде вулицями/парками/площами. Зупиняється у назначеному місці та чекає. Що та хто навколо нього? Йому сумно та ніяково стояти на порожній вулиці, де коли не коли пробіжить якийсь волоцюга? Чи може він любить спостерігати за живою, багатолюдною вулицею, і йому неприємно, огидно бачити поряд з собою обірваних жебраків?

Одне речення. Одна думка головного героя розповість читачу багато про що. Створить уяву про місто та його населення. Розкриє настрій головного героя перед зустріччю. А також може зіграти значну роль у майбутньому.

Нещодавно я зрозуміла, що хоч фантазія у авторів безмежна, краще працювати з чітко поставленою задачею, дотримуватись якихось меж. І перед тим, як створити перші сторінки історії, я створюю  опис світу: від кількості населення королівства/міста, законодавчого інституту, географії місцевості, погодних умов, до  опису основних локацій та всіх магічних артефактів/істот, задіяних у книзі.

В Служниці, як наразі і в новій книзі я прописую для себе склад населення: який процент заможних, бідних і т.і.; чим заробляють собі на хліб.

Звісно, описувати в книзі це все я вважаю недоречним та нудним для читача (хіба що це дійсно має якесь відношення до сюжету). Але це допомагає в роботі авторові.

1. Населення. Якщо я вибрала, що у мене в королівстві великий процент бідного населення і це грає якусь важливу роль в сюжеті, то я буду намагатися і показати читачу, що навколо головних героїв багато бідних халуп/районів/мешканців. І нікого не має дивувати, що вони повинні чимось заробляти собі на хліб. Логічно, так?

2. Погода. Звісно, спостерігаючи за основними, гострими подіями історії, читач може і не звертати увагу на те, що у героїв протягом їх життя лише сонячна, безвітряна погода))) Дуже часто, коли автор захоплюється та пише, пише, пише, він забуває, що навколо героїв має існувати якийсь зовнішній світ. Але що зміниться для читача, якщо інколи буде непогода?) Як і для живих, реальних людей це може вплинути на настрій героя. А поганий настрій може інколи повністю привести героя до несподіваних ситуацій) Якраз зовнішній світ і робить історію, героїв більш живими))))

3. Локації, де проходять основні події. Автор-початківець може дуже легко забути про те, що герої не можуть бути весь час в одному приміщенні) Або ще є такий варіант, що навпаки, автор починає перекидати за один день героїв з одного королівства в інше без допомоги «магічних порталів». Ви повинні прописати основні локації, щоб а) змінювати декорації для читача, б) щоб прописати для себе самого відстані, методи переміщення героїв і… може треба заповнити ці декілька днів дороги новими пригодами/зізнаннями?…)))

4. Законодавчий інститут. Коли справа в середині книги доходить до законів світу, введення посадовців… тут автор впадає або в депресію, або  пише аби щось, тільки би продовжити писати.

А потім у читача виникає питання: а чому героя за це будуть катувати?

Відповідь автора: тому що це ж мій вигаданий світ і там свої закони.

Ну, а як же! Ми ж усі знаємося в кожному авторському магічному світі! Тут же їх на сайті тільки один, і лише твій))

Тому автор має знати наперед які саме закони діють у його світі і чому. І про це донести читачам поступово, в розмовах, монологах, щоб коли станеться подія Х, читач вже знав, що очікує героїв.

Приклад з історії «Леді та волоцюга»: я поступово знайомлю читача з соціальними прошарками населення, їх термінами (пам’ятаєте «ресу» Дарію зі Служниці?) та законами.

Наприклад, волоцюга, який мешкає у самому бідному районі столиці не має права заговорити та тим більш торкатися не за яких обставин заможних мешканців. Про це буде згадуватися до того моменту, як головного героя поведуть на публічне покарання. Щоб читач був готовий до цього, ловив моменти, коли герой порушує закон та гадав, закусивши губу: чи поведуть, чи зроблять донос, чи все обійдеться, та що ж він робить, адже знає, що на нього чекає покарання?!

5. Магічні артефакти/істоти/магія Автор створює магічний/фантастичний світ, тому напевно там дійсно існує магія?) І артефакт, напевно, не один? І магія за щось відповідає та несе в собі. А також крім дракона в світі є ще хтось?

Коли автор вигадає всі ці магічні «пункти» ще до початку написання книги, йому буде легше, повертаючись до своїх нотатків, заповнювати світ магією.

Це мої особисті спостереження та досвід. Але чи користуються цим інші автори? Створюють вони описи своїх магічних світів чи покладаються на самих себе та свою фантазію?

А також питання до читачів: чи помічаєте ви якісь «нелогічності»? На що саме ви бажали би звернути увагу авторів?