Вирішила розбити цю частину на дві коротенькі, адже надто багато виходить подій) Наступного разу буде ще цікавіше, обіцяю) Оновлення за тиждень :3

Анотація:

Світ головної героїні – Ханни жорстокий та безжальний. Люди вимушені жити в невеликих містечках, захищених магічною завісою від зовнішнього світу, який кишить чудовиськами. Чародії — ось хто має владу та повагу серед населення, а Чарни — ті, хто позбавлені будь-якої магічної сили — вважаються за непотріб. Усі зневажають їх, адже міста переповненні людьми, і вони, наче баласт, мусять виконувати найбруднішу та важку роботу. Ханна — Чарна, яка потрапляє до лав Легіону міста — місця, яке всі вважають гіршим за смерть. Але мисливці Легіону єдині, хто дійсно боронить крихітний світ містян від чудовиськ за магічною завісою.

— Стій! Схаменися! — кричить мені на вухо Акей, хапаючи мене під руки, і не дозволяє вирватися. Він відтягує мене в безпечне місце – якомога далі від легіонерів. — Пам'ятаєш… як ми раніше грали у «Полювання»? Спіймаймо її як того рудого телепня, який ображав тебе?

Він шепоче мені на вухо так щоб Катерина не почула нашої змови. Еге ж, я пригадую той день, коли рудоволосий чародій дражнив мене, обзиваючи «брудною чарною». Не в перше я чула у свою адресу принизливі слова, проте, того дня він добряче дістав мене, обізвавши мого дідуся нікчемним чоботарем зі смердючим взуттям замість мозку. Тоді як і зараз Акей схопив мене, не дозволяючи ганятися за надто прудким хлопцем, запропонувавши пошепки вигадливу стратегію. Так, я пригадую ті часи, коли ми «полювали» за такими пустоголовими бовдурами, змушуючи їх шкодувати за надмірну пиху. Відчуття підтримки Акі змушує мене зрадіти, але я приховую усмішку, аби Катерина нічого не запідозрила. Як я сумую за тим безтурботним життям. З того часу як ми потрапили до Легіону, ми з Акеєм віддалилися одне від одного. Тож зараз усередині мене палає веселий вогник як і у ті часи, які почали зникати зі спогадів.

ЧИТАТИ ТУТ