Мої любі!

На книгу "Наперекір" відкрито передплату! 

Одразу хочу подякувати усім, хто купив книгу або ж збирається це зробити. Ви моя найбільша підтримка! Люблю вас!)

Ну а для тих хто ще думає залишу тут шматочок сьогоднішнього оновлення, можливо зможу вас зацікавити)

– Еріко, я можу попросити тебе залишитись на деякий час з Мартіном? – несподівано питає Ешлі. – Мені треба поїхати додому і привезти йому речі, а ще – з мамою поговорити. 

– Так, звісно, – погоджуюсь, не задумуючись. 

Ешлі залишає палату, а я сідаю в крісло, і на частку секунди у голові проскакує думка – а що я тут взагалі роблю? 

Можу відповісти, що просто допомагаю Ешлі, але це ж не цілковита правда. Я дійсно хвилююсь за Мартіна і готова сама настукати по його хворій голові за те, що сів у ту автівку. 

– Який же ти ідіот! – бурчу сердито. – І кому від твоєї впертості стало легше? 

– Ти хвилюєшся за мене, кошеня? 

– Не дочекаєшся! – фиркаю, а тоді розумію, що Мартін зі мною розмовляє. – Ти не спиш? 

Він дійсно не спить. Дивиться на мене та… усміхається. Ну точно божевільний!

Дякую, що ви зі мною!

Ваша Уляна Пас!