Саари 1939. Західний фронт польської компанії

Советська , російська пропаганди , кидаються твердження що, мовляв союзники кинули Польщу на з'їдання Німеччині. Навiть пальцем не поворухнули , аби врятувати Поляків.  Як зазвичай "забувають" що й захiдний фронт воював в 1939

  Де була армія 

 Для початку важливе уточнення  - в Британії та Франції військ в Європі по факту не було.  Пiсля першої світової сталася , яка сколихнула свiт - Ірландія відвоювала свою незалежність,  що створило прецедент для iнших колоній.Якщо ірландці зумiли , то й ми зможемо. 

  Треба сказати , що i без Ірландії вони створювали собі проблеми, часто на рівному мiсцi.Пiсля першої світової в країнах переможців виникла продовольча криза. Чоловiче населення було на фронтi , працювали жiнки.Певний час навiть армiю не демобілізовували. В тилу просто не мало достатньо припасiв , аби нагодувати повернувшихся чоловiкiв. 

  Бувши колоніальними державами ,вирішили  проблему просто - пограбували населення колонiй.У 20 - тих роках Африкою , Азією пройшла хвиля голоду. Як результат - рух опору. Додайте до цього вище згаданий позитивний приклад Ірландії, плюс Москва свої кривавi руки сунула .Так що армії в 1920 - 30 було просто не до Європи . 

 Що робили союзники.

 Все почалося в березні. Гiтлер анулював договір про ненапад , i почав вимагати території. 25 серпня в Лондонi було  пiдписаний договiр мiж Польщею та Британією та Францією про наступ про на Німеччину протягом двох тижнів з початку повної мобілізації. Того ж дня , був даний наказ про передислокацію бойових частин в Європу. Але навіть з північної Африки ( у Франції  в Алжирі , у Англії в Єгипті) це справа була не швидка. 

 Треба було підготувати частини до перевезення , банально із в порт привести.Пiдготувати кораблі для такої операції.Та й в італійців там свої колонії були. Треба було вирішувати якi частини виводити , а якi лишати. А це час. 

  Розумiючи це , Францiя 26 , а Англiя 28 серпня почали часткову мобiлiзацiю .Брали до війська ветеранів першої світової,  та людей з військовим досвідом. Тако ж проводилися спроби домовитися з сусідньою Литвою про військовий союз з поляками , або хоча б про надання допомоги .

  Проте в 1938 -39 роках польско -литовскi дипломатичні відносини були вкрай напруженими. До тридцять восьмого їх взагалі не було. Тож отримали відмову. Що плавно нас пiдводить до наступного. 

 Не свята Польща 

Щоб зрозуміти чого так ? Чому сусід відмовився допомагати , коротка розглянемо , що з себе в принципi представляла Польща.  А була це вельми агресивна держава. 

  Загарбницька політика Польщі, почалася з самого відновлення державностi. Уже в листопаді 1918 року була створена ЗУНР - Захiдно Українська Народна Республіка. От тільки наявність Української держави, не вкладалася в баченні  Пiлсуцкого, який  проголосив про відновлення Польщі, в кордонах до її розділу. Почалася вiйна. 

  В цей же ж час , після невдалої спроби держаного перевороту, почалася вiйна з Литвою. Як зазвичай в серединi імперій , внутрішні кордони були доволі не читкими. Плюс розселення людей .Тому так вийшло , що в райони Вільнюса (треба сказати сучасної столиці Литви) населення було змішане. Замість того аби дипломатично залагодити конфлікт, маючи оснащену французами армію , просто окупували територію. 

  В 1919 році Полякам на певний час вдалося звільнити вiд більшовиків Київ. Там  була введена польска військова адміністрація. Будь-які дії Української влади - виключно за погодженням з поляками. 

  В цей же час 1919 -20 рик Польща почала вiйну з чехословаками . Там треба вiдати належне - вони хоча б на переговори пішли. Але коли чехословакiя відмовилася віддавати цікавлячу Варшаву землю, поляки прислали підготовлену Антантою армію.  

 В тому ж 1919 роцi, через не цільове використання ресурсів, постачання по трохи починали згортати. Полякам виділяли зброю, амуніцію, боєприпаси на вiйну з більшовиками, а вони з сусідами воюють. Через що в принципи Тухачевський i зумів пiдiти аж до Варшави. 

  В 1920 - 30 існувала , i доволі активно впроваджувалася концепція "Польща вiд моря до моря", де Одеса мала стати частиною Польщі.  

  В 1932 році, планувався державний переворот в Румунії. Але його вчасно розкрили. Маючи спільного ворога - більшовиків , справу з часом пустили на гальмах. Вдалося навiть налагодити нормальні , партнерські відносини. Але не настiлки теплі , аби румуни допомогли під час вiйни. 

  В 1938 році , під час Мюнхенської змови, Друга річ посполита також не лишилася в сторони. Вони відхопили собі Ташинську область Чехословаки. Варшава просто заявила - Віддайте. 

  Внутрішня політика характеризується яскраво гаслом "З Польщі, в Польщу, через Польщу". Політика пацифікації вона відносилася не тільки до Українців. Білорусу, Литовці, Чехи дуже серйозно страждали вiд прагнення переробити їх на поляків. 

 В сумi всіх цих фактів, нічого дивного що ніхто не прийшов в скрутну годину полякам на помiч. 

 Саарська операція

 Бачачи скрутне становище поляків , i те що на сусідив їм сподіватися марно, вирішено було атакувати тим чим є.  А було там не слабо. В ходi мобілізаціi нашкребли 41 дивізію проти 22 та 2 400 танків проти нуля в німців. Всі танки Гітлер послав на польський фронт. 

 По первах успіх супроводжував французів. На танках прориваючись, вони до 10 вересня захопили 12 сил. От тільки з позицій нiмцi вiдходили , відводячи війська. При вiдходi рясно мінували дороги. Французи зупинилися через мiни, i нiмцi завдали першого удару. 

 Першу хвилю було наступу було відбито. На що нiмци вiдповiли ще ранішим мiнуванням. Через що вже 12 вересня наступ був зупинений. 

 Захоплення  "Вардну"

13 вересня , французи перенесли наступ на захід вiд основних боїв. Була на кордонi, облаштована до боїв - зона району "Варн", яку нiмцi без бою здали. Навчені вже досвідом, французи дали не пішли. 

  Байки та плани

Не зважаючи на більш чим скромні успіхи ( а французи навіть до основних укріплень німців не дійшли) командування в принципi позитивно оцінювало ситуацію. Як би там не було, вони захопили плацдарм на ворожiй території. Ось зараз війська накиплять , та вдарять. А сили треба сказати , копили чи малi. 

 Повномасштабний наступ на Німеччину мав здійснюватися 40 дивізіями, в тому числі однієї бронетанковою дивізією, трьома механізованими дивізіями, 78 артилерійськими полками і 40 танковими батальйонами. Наступ мав початися орієнтовно 17 максимум 20 числа. 

 Французи вирішили вiмкнути пропаганду. Заявили що наступ був зупинений перекинутими з Польщі шістью дивізіями. Чого в реальности й близько не було. Байка була розрахована, на внутрішнього споживача. Поляки прекрасно бачили скільки проти них частин

 У самих поляків , ситуація була кепська. 3/4 держави в окупації. Відступаючи на землі етнічних меншинств , польська армія відчувала себе дуже не комфортно. До масових повстань справа не доходила , але стихійні відбувалися. I вже точно, ніхто не збирався поповнювати ряди окупаційної армії. 

 Але не зважаючи на це , фронт вдалося стабілізувати по лінії Львів - Брест - Варшава. На останній лінії оборони, проте все-таки. Що придавало оптимізм. До удару в спину.

 Удар в спину та фінал 

17 вересня, всьому оптимізму настав край. Червона армія перейшла кордон , ударивши в спину. В цей же час Гітлер почав свій наступ на західному фронтi. I тут, відверто кажучи , весь західний свiт обiсрався. 

 Вони з Німеччиною не змогли впоратися, всі захоплені території ,були виключно завдяки відходу німців. А тут ще й совєти. Тож вже за ніякий наступ розмови не йшло.  Другий наступ 17 вересня ще втримали, але з третього жовтня  почали відходити. 

 Знову ж таки , вихід затягнувся на місяць. Останній бiй , було зафіксовано  17 жовтня, коли нiмцi намагалися прорвати кордон Франції. Весь "Німецький наступ" фактично відразу звiвся до окопної перестрілки , фактично без втрат. 

 Почалася "сидяча вiйна" 

 Бойові дії на західному фронтi 1939 року не були й близько такими масштабними як мали бути. Було мало професійних частин, ще менше мотивації . Більшість армії складали мобілізовані, яким відверто було байдуже на політику. Їм було все одно , що хтось в уряди комусь щось пообіцяв. 

 До того ж, суспільство жило в ілюзії повернення до нормального життя, тому й не стали застосовувати авiцiю. Хоча один британський повітряний флот, цiком мiг (це визнавали як нiмцi, так i британці) самотужки перетворити на пил весь промисловий потенціал Німеччини. 

 Але тоді потрібно буде відбудовувати заводи. А там наші замовлення на двигуни, автомобили, швейні машинки, запчастини. Розбомбити їх - отже зазнавати збитків через неотримання товару.

 Свiт був сліпий,  занадто оптимістичний...та ласий до грошей. Захід серйозно вважав, що ризик економічних втрат, зупинить фанатика.  Тому й проморгали катастрофу. 

 Сьогоднішня історія була про мало вiдомий, i відверто кажучи малозначущi епізоди компанії 1939 року. Нi Саарський наступ , нi захоплення ділянки "Варнд" погоди не зробило. Але треба відходити вiд радянського міфу про "бездіяльний захід". Вони зробили що змогли, в рамках хибного бачення ситуації. 

 Порівняно з польською компанією, втрати тут були мізерні - 2 тисячі французів , та 196 німців. I знову ж таки , треба відходити вiд совково zетовського. Треба дивитися не на число загиблих, як на мiру "доблести армии" , а в першу чергу на те що це чиїсь сини, чоловіки , батьки.