Історію Степанка завершено! Вона безкоштовна і такою залишиться.

Запрошую до прочитання!

Посилання на книгу!

І невеликий уривок:

– Мені піти? – знову поправляє окуляри, а усмішка зникає з обличчя.

– Ні! – чогось мене лякає те, що він може піти. – Вибач, я просто ледь інфаркт не отримала, коли ти… Навіщо взагалі так лякати людей? 

– То усе Марина, не я, – Степан знову всміхається і на душі стає легше. – То як справи? Все ще ходиш до бару, щоб знайти собі забавку на одну ніч?

– Що? – вдавано обурююся, ще дужче червоніючи. – Я ходила туди напитися, а не… І щоб ти знав, ні з ким, крім тебе, більше не спала. 

– Вау, – він тарабанить пальцями по столу. Переводжу на них погляд, розуміючи, що моє серце стукоче приблизно так само. 

Я не знаю, як себе поводити з ним, про що говорити. Все ж між нами є "невелика" прірва у дев'ять років і я уявлення не маю, чим там зараз захоплюється молодь. Досі субкультурами, чи уже щось новеньке вигадали?

– Може сходимо кудись… якось?

НОВА ІСТОРІЯ ВИЙДЕ ДУЖЕ СКОРО! ЧЕКАЄТЕ? ЯК ДУМАЄТЕ, ПРО КОГО ВОНА БУДЕ?❤️

Дуже дякую усім за те, що ви є❤️