Стосунки з колишнім

 

Вітаю вас, мої шановні читачі! 

 

 Сьогодні  хотілося б згадати про нашу головну героїню Юлю, із книги Серденько Змія. Із статистики прочитань бачу, що багато нових людей приєднується до нашої компанії читачів, тож хочу нагадати, що історія Юлі почалася в романі Дружина офіцера, де героїня зустріла Кирила, та зустрічалася з хлопцем деякий час. Про подробиці їх стосунків, а також розлучення, можна дізнатися саме в цій частині дилогії.

Кому цікаво залишаю посилання на книгу та частинку із тексту.

…Він дивився на те як медична голка пронизує його товсту шкіру, стягуючи ниткою краї невеликої рани. Куля пройшла на виліт, завдавши неглибокого поверхневого поранення. Медична сестра раптово відвернула його від думок.

- Боляче?! - запитала зі співчуттям. Хірург закінчив свою частину роботи, а вона розпочала обробку свіжого шва.

- Нормально. – відмахнувся. Задумавшись, майже не відчував болю.

- Зараз накладу пов'язку і все. Потерпи ще трохи. - говорила зі щирою турботою в голосі. - Я б подула, та не можна. - усміхнулася.

  - Та все гаразд. Роби, що потрібно. - всміхнувся їй у відповідь, дивлячись прямо в очі. Дівчина мліла від його усмішки, від цих поглядів… Серце забилося швидше.

- Як же так сталося? - запитала вже тихіше.

- Робота така. – хмикнув Кирило.

- Небезпечна. Мені не подобається. Я й раніше хвилювалася, а тепер ще сильніше переживатиму.

- Що ти вигадала?! - взяв її за підборіддя повернув до себе обличчям. - Все добре буде. Не накручуй себе. – отримав поштовх у здорове плече, і демонстративно ойкнув.

- Вибач, вибач! Не накручуй… Тобі легко сказати. А якби не бронежилет? Якби тебе поранило серйозно?

– Бронежилет прикриває всі життєво важливі органи.

- Не всі! - видала обурено.                          

- Хм... - посміхнувся він та підняв брови. - Так, ти маєш рацію. Не всі… – посадив дівчину собі на коліно. – Пропоную сьогодні ввечері продовжити лікування в домашньому режимі. – поцілував у губи.

- Ммм, приваблива ідея звичайно. Але, на жаль, пацієнт ще надто слабенький.

- Що? – обурився. – Ось увечері й покажу тобі, на що я здатний…

 

Читати далі за посиланням: https://booknet.ua/book/druzhina-ofcera-b411005


1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Анна Багирова
14.10.2023, 14:22:04

Дилогія вкрала моє серце і спокій! Тепер ще один забіг на межі... Дякую, люба.)))

Віолетта Котова
14.10.2023, 17:34:10

Анна Багирова, Далі ще буде що почитати, за участі улюблених героїв ;)

Інші блоги
Те, що шукає серце ❤️
Кальм нарешті зустрів те, що шукало його серце, і від цього мені на душі стало легше. Чому? Мабуть, тому, що дивитися на товариша, який повільно загнивав ізсередини, було важко. Краще б він безпробудно пив, топлячи свій
Коли за крик — лиш тиша глуха.....................
Коли за крик — лиш тиша глуха, Що в серці лунає болючим відлунням, Вона непомітна, мов тінь потайна, Й поволі вбиває холодним забуттям. Коли вже очі давно не плачуть, І погляд блукає у сірій імлі, Душа ще кричить —
Костюм до Геловіна!
Вітаннячка! А ви готуєтеся до Геловіну? Хм... А Юльця з "Поцілуй мене в гарбуз!" ніяк не може визначитися, який саме їй костюм обрати. Принесла візуали на ваш розсуд. Що порадите? УРИВОК: –
Євпраксія-Зоя: Київська лікарка на троні
Вітаю, шановні читачі! Продовжуємо нашу подорож сторінками циклу — «VI. ВІДРОДЖЕННЯ ТА ОСТАННІ ВИТЯЗІ ЄДНОСТІ». Сьогодні на нас чекає дивовижна історія жінки, яка довела: справжня велич княжого
Оновлення + Візуал: Дві смужки чи вирок?
Іноді звичний похід до лікаря перетворюється на випробування, коли все навколо ніби змовилося проти тебе. Спекотне повітря, дратівливі дзвінки й той самий кабінет із приглушеним світлом... Але найголовніше чекало не на
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше