Мої, любі! Історію Мира та Мар'яни розпочато! Чекаю з нетерпінням на ваші коментарі та враження. 

"Зцілений тобою"

Уривок: 

– На випускний захотіла? Буде тобі випускний. – чоловік витягнув з рота цигарку й підніс до сукні. Тканина під впливом жару розповзлась, утворивши темну дірку.

Ще. І ще. Пропалював. Доки з цигарки не утворився недопалок, а із сукні ганчір'я. 

– Досить. – шепотіла Мар’яна крізь сльози. Ніби не сукню спалювали, а її. Живцем. Шкірою відчувала, як несамовито пекло.

Задовільнившись, Василь вийшов з кімнати. Гукнув дружину, аби їсти несла. Ганна заметушилась, не знаючи до кого примкнути.

– Залишив живу і добре. – звернулась до доньки, що ковтала від безсилля сльози. – Це лиш річ.  

Мар’яна відірвала заплакані очі від сукні й поглянула на матір. Рідна людина й не усвідомлювала всього жаху, що щойно трапився.

Продовження на сайті. Ходіть читати).

P.S Момент зі сукнею мене розчулив. Важко було писати про злочин, який вчинив батько проти рідної доньки. На цьому моменті мені хотілось ридати разом з головною героїнею. А, що відчули, ВИ?