Привіт, любі)

Вчора завершилась історія Єгора Садового та Тіни, а вже сьогодні я сподіваюсь, що ви готові до нової емоційної та драматичної книги. Звісно ж про кохання, звісно ж про жінку.

На створення цієї книги мене надихнула моя близька подруга, але не чекайте, що тут будуть відображені реальні події та люди. Це лише моя фантазія та емоційний посил, який зараз є дуже актуальним особисто для мене.

Ми ростемо на пострадянському просторі, де жінкам досі говорять, що ми створені для народження дітей та ведення домашніх справ. Де чоловіки змушені забезпечувати родину і бути мужиками. Бути хорошими для всіх, ввічливими, тихими і зручними. І для багатьох людей ці стереотипи справді стають сенсом життя. Бо що ж скажуть люди, так?

Ми не слухаємо самі себе, не знаємо, чого хочемо, що часто приводить нас до дивного берега чи маршруту, яким ми крокуємо. Доки можемо йти.

Ми мріємо про справжнє кохання, яке стане епіцентром нашого всесвіту. Ми ставимо свою пару на вівтар, не питаючи, чи потрібно це йому чи їй. Ми не знаємо самих себе, але звикаємо жити так, як живемо.

І в один момент твій звичний зручний світ руйнується. Що тоді?

Про це і дізнаємось на сторінках моєї новинки САМА, ЛЮБА, САМА.

Готові? Пролог вже є на сайті!