Проявлення 2.0

Салют, дорогі мої читачі. 
На серці тепло, не дивлячись на жовтневе похолодання. Народилася і викладена нова велика глава. Дев'ята і, традиційно, передостання у поточній, вже сьомій частині книги "Томас Манн в Країні Без Сонця". Ця частина добігає роз'вязки і у наступній главі обіцяє бути гаряче. 
Тим часом, поки мої герої готуються до експедиції, розлуки і важких випробувань, та що теж важливо - до приголомшливих відкриттів, я, як і обіцяв, покажу Вам решту персонажів книги, що вже з'явилися на її сторінках.
Це, звісно не означає, що не буде інших - тих, що існують поки що лише в моїй уяві. Але всі основні шахові фігури цієї партії - вже на дошці.

Тож...
Всі наступні зображення створені ШІ із моєю несуттєвою допомогою у вигляді довгих годин розтлумачень, уточнень і сотень не цілком вдалих спроб

Почнемо із новеньких. З часу заснування на Січі проекту "Блакитна Мара" (або, як вимовляє Паскаль - Блакитна Мура), до сталої компанії друзів приєдналися троє осіб. 
Перша - ефектна темношкіра молода жінка із Блакитного Транспортного Генсу, що працює у департаменті, що відповідає за роботу ліфтів на поверхню. Абела Десандре. Абела має одне коричневе, і одне яскраво блакитне око. В Тома є підозри, що блакитне око - є високотехнологічним імплантатом, хоча напряму він не питав. Вдосконалення тіла є особистою справою кожного. Абела гарна, полюбляє макіяж у золотих тонах, що так пасує до її шоколадної шкіри, носить сережки у вигляді золотих дисків, а із волосся виплітає складні зачіски із безліччю африканських косичок. За словом до кишені Абела не лізе - одразу у запалі скаже вам все, що про вас думає. Вітайте Абелу Десандре. Ми ще познайомимося із нею краще у майбутньому.

Бьйорнар Енссен - неприємний тип. На перший погляд. Цей п'ятдесятирічний на вигляд невисокий норвежець із опуклим черевцем завжди чимось невдоволений, завжди бурмоче та обурюється. Постійно вимагає і намагається поставити інших на місце. Не позбавлений марнославства. Тож не вірте байкам про нордичний характер. Але чого в нього не відняти - він класний спеціаліст. Один з найкращих у Червоному Генсі Архітекторів. А щодо його характеру - насправді Бьйорнар не такий вередливий, яким намагається видаватися.

Загадковий Оуен Кросбі - справжній білий комірець. У прямому і переносному сенсі. Дуже високий і худий, охайно підстригає своє біле волосся, завжди вдягається із підкресленим лоском і аристократичністю у гарні костюми із гострими, як кинджали, стрілками на штанях. Його широко посаджені, майже прозорі очі дивляться уважно, але зрозуміти що в Оуена на думці не зміг би і професійний гравець у покер. Він мовчазний, але коли говорить - його уважно слухають. Представник Білого Генсу Проектувальників. І що ще важливіше - член таємної організації Аспера.

Покажемо нарешті незаслужено призабутого звідного брата Ембли - Маркуса, або Марка (з наголосом на останню літеру) Сайто.. Марко - милий мулат із довгим волоссям і завжди трошки здивованими, широко розкритими горіховими очима. Хоч він і має далеко за двадцять років, через пережите у дитинстві він назавжди залишився великою дитиною. Втім, його не назвеш розумово відсталим. Його пристрасть - читання. В його душі - неймовірні світи і дуже багато місця для любові. Погано ставитися до Марка спроможний хіба що останній покидьок.

Найкращим же другом Марка є андроїд Гілберт Честертон. Це двометровий велет, що має зовнішність добродушного пухкого католицького пастора, що носить підрясник, круглі окуляри і великого чорного парасоля. Зовнішність його справді нагадує однойменного англійського письменника - автора детективних оповідань про пастора Брауна і філософських трактатів. Та насправді цей робот - зовсім не безпомічна лялька. У шостій частині він показує своє істине обличчя. Якщо ж читач крокує в ногу із автором і дочитав до останніх викладених глав - запевняю, із Гілбертом ми ще не раз побачимося.

Січовий Курінний куреня Фуджівара, що його всі знають за позивним Байрак. Людина хоч і не видатної статури, зате - видатної сили духу. Один із лідерів Багряного війська, професійний військовий, що воював на землі, на морі і в космосі все життя. Успішний підприємець, мешканець Венери, Марсу і Поясу астероїдів, учасник експедиції до супутників Юпітера - у минулому. А наразі - великий авторитет серед Багряних воїнів, сірий кардинал всього Генсу, що є покровителем біженців від законів Аґарти, куратором чорного ринку і названий батько Ембли.

Іван Доломаха - сталевий козак. Отаман спецназу Багряних, що їх звуть Цудзіґірі. Колишній Ембли. Аби з ким така дівчина не водилася б - самі розумієте. Насправді, він з тих хлопців, бути другом яких - все одно як бути в Бога за пазухою. А от у ворогах таких мати не варто.

Ома. Новенька. Ця неймовірна дівчина з'явилася щойно - у останній главі. Тож про неї зарано щось казати. Побачимо. Судячи з усього, вона вправний воїн, справжня українка, одна із Цудзіґірі, а судячи із її мови - виховувала її вовчиця. Та чомусь, заледве побачивши, автор  її дуже полюбив. Як і дехто із персонажів. Привіт Омо. Ми ще повоюємо!

От і всі поки що мої діти. Прошу любити і шанувати. Вони того варті!
Читайте, роман, коментуйте, тисніть серденька.
Побачимось!