— Міс, потанцюємо? - мої спогади перервали. Бачу, що переді мною чиясь рука.

   — Потанцювати?

                                                      ***

   — Ну ще п'ять хвилин, — пробурмотіла я, бо хотіла додивитися свій прекрасний сон про.. про що? Дідько, вже не пам'ятаю. Ну нічого, можна просто поспати.

   Насправді цим слова не можна вірити. Якщо мені дати поспати ще трохи, то п'ять хвилин перетворяться на дві-три години. Перевірено. Але нічого з цим не подієш.

                                                      ***

   — Мері, а ну швидко встала! — спеціально підвищила голос. — А то потім будеш ходити та скаржитися, що нічого не встигаєш. Тим паче на тебе вже сніданок чекає.

   На останні слова я різко підняла голову.

   — О, що ти приготувала? — поїсти я люблю, тому це поважна причина встати з ліжка, що й зробила.

   — Твоє улюблене: млинці з варенням.

   — Що? Та у мене зараз слина з рота потече, мамо.

   Мама на це тільки розсміялась.

   А я взагалі-то серйозно. Я настільки обожнюю млинці з варенням, що готова за них душу продати.

///

   Привітик! Вирішила в блог написати деякі моменти зі своєї невеличкої історії "Ельфійський бал", яку Ви можете знайти у мене в профілі.

   Ця історія про бал в честь ельфійської принцеси. Ви можете ненадовго уявити, ніби кружляєте по залу під чарівну музику.

   Сподіваюся, що когось це зацікавило.

   Дякую за увагу!;)