Люсі Лі 

"Темний

або приборкання норовливого"

#брутальний_герой

#дужевідверто_ніжнагероїня

#від_ненависті_до_кохання 

Спокійнісінько, закопавшись по горло в документи, я сподівалася безпалівно, після нічних гулянь, досидіти свій робочий день. Але в цей момент у приймальню вдерся, мій особистий афродизіак і головний біль Тимофій, начальник шефської охорони.

– О привіт Дар, чого бліда така, визначала щось учора? - хрипко промовляє над моїм вухом цей хам, та безцеремонно сідає на стілець, що якраз стоїть  найближче до мого робочого столу.

Трясця, нащо він приперся?

Затримавши подих, я намагалася взагалі не дихати, бо не хочу видати жахливий запах перегару, який в мене залишився від учора.

 – Чого мовчимо? Язик проковтнула, чи що? - широко  всміхається, блищачи на мене своїми заворожливими очима – Збігай хутко, зайчиком,  та  зроби мені каву, —  приголомшує мене цей зухвалець.

Скріпивши зуби, мовчки, бо не можу навіть видихнути, підводжуся зі свого робочого місця і йду  до кухні. Яскраво відчуваючи на своїх сідницях погляд Тимофія, що майже опалює шкіру, крізь тканину спідниці. 

Спершись на кухонний фартух і оперши голову об лікоть, майже засинаючи, почала медитувати над кавою машиною, філософствуючи на тему жіночого алкоголізму та способів його лікування. І не чекаючи каверзи, голосно скрикую, коли відчула смачну, хворобливий шльопанец по правій сідниці. та такої сили, що мало не проорала носом кавовий апарат.

Очманівши від такого нахабства з перекошеним від злості обличчям, повертаюся до нахабно  чоловіка, що дивлячись на мене нахабно скалиться.

– Ти що в кінець очманів! - волаю не своїм голосом, майже спалюючи зухвальця убивчим поглядом.

–  Та ні, — невинно знизує плечима Тимофій. –  Просто вирішив тебе трохи підбадьорити, а то ну дуже  довго ти мені каву робиш.

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ