Наче у сповільненій зйомці невідривно спостерігаю, як Адам кидає на мене короткий погляд, розкриває прокляте запрошення, швидко пробігаючись очима по тексту. В одну секунду підхоплюється з місця, а стілець з оглушливим гуркотом падає на спинку, привертаючи увагу усіх присутніх.

- Нічого не забула мені розповісти? – миттєво ціпенію під крижаним поглядом, повним гніву, а вдавано-спокійний голос змушує серце завмерти. Це точно кінець…

Ближче до опівночі нас чекає переломний момент. Зазирайте на випадкові сімейні посиденьки разом з Адамом та Камілою.