Негативний персонаж: симпатія чи ненависть?

Як створити негативний персонаж?

Питання до авторів: як ви опрацьовуєте злодія в своїх книгах?

Питання до читачів: чи проявляли симпатію до негативного персонажу?

Такі різні питання) Але для мене негативний герой – це найважливіша складова книги. Це той персонаж, якому я завжди хотіла би дати другий шанс та написати про нього окрему книгу.

Злодій, негативний герой – це не якесь несусвітнє зло. Навіть, якщо і так, то і у зла є своє історія та причини вести себе так, як воно це робить.

Звісно, навіть у реальному житті є якісь покидьки. Але у багатьох із них є причини, мотиви, психологічні травми.

У книгах я шукаю за кожним персонажем його власну історію. Не люблю створювати пустих, неживих героїв. Якщо в книгах трапляються такі, то мені здається, що автору просто було лінь продумати свого злодія. Виперли на сцену бідолашного та повісили на нього табличку «Злодій», а на спині інша табличка зі всіма негативними рисами подібних персонажів. Шкода…

Навіть негативний персонаж може викликати у читачів співчуття, розуміння його вчинків, хоч і не вибачення.

Насправді тут треба витримати деякий баланс, щоб цей герой не перетворився, як на абсолютне, немислиме зло, та і на пухнастого котика. Як же створити негативний персонаж?

1. Він має мати свою історію, минуле.

Продумайте, що саме могло підштовхнути його на темний шлях? Нещасливе дитинство, розбите серце, образи, або в нього забрали те, що належало йому?

2. Правильне визначення мотивів.

Навіть заздрість – це мотив. Заздрість здоров’ю (бо «злодій» смертельно хворий, спотворений), наявності сім’ї (бо він сирота, або його колись викрали і лишили щасливого, теплого дитинства поряд з люблячої родиною)… А також… «Велич пробуджує заздрість, заздрість породжує злість, а злість плодить брехню».

3. З мотивів випливають правильно розставлені пріоритети та цілі.

Не перетворюйте негативного персонажа на істеричну, неконтрольовану особу, яка вбиває, нищить все і всіх підряд. У нього має бути ворог і план як повернути собі те, що йому так цінне.

4. Навіть у негативного персонажа мають бути свої принципи.

Не вбивати дітей, жінок… та що завгодно! У чомусь він має поступатися. Йти на компроміс з самим собою. Так, навіть у негативного героя має бути гідність. Своя, особлива, але має бути!

5. Не перетворити злодія через пункт 4  в «мі-мі-мішного котика».

Пункт 4 має бути дуже чітким і суворим. Він не зраджує собі, своїй меті! Він просто знає чіткі межі, на що він згоден йти, а на що – ні. Що здається йому правильним, а що – ні.

6. Один шляхетний вчинок.

Як же довести читачу, що негативний персонаж не зовсім і зло? Публічне катування. Жорстоке. Без публічних доказів провини. Але згодом, можна підслухати розмову про те, що вбитий знущався над своєю родиною, бив дружину та дитину, забирав гроші та пиячив (як яскравий приклад).

7. Не треба робити зі злодія непривабливого виродка.

Злодій, так ще й, бідолашний, викликає своєю зовнішністю огиду? Ні, ні і ні! Він має мати свою харизму, свою унікальність або просто бути звичайною людиною, ні більше, ні менше))

8. Одне зло породжує інше зло.

Я намагаюсь в своїх історіях показати, що мій негативний персонаж став таким «завдяки» іншим негативним персонажам (із минулого, а може вони ще і живі досі).

Прикладом може бути Деміан із книги «Повстала з попелу»: він став жорстоким вбивцею, бо всю його родину (королівську сім’ю) знищили багато років тому. Він -  негативний герой, але його таким зробили інші. І хто правий, хто винний – важко вже відслідкувати. Проте зрозуміти його мотиви можливо. Засудити? А ось це вже важко. Бо читач починає перекидати своє негативне ставлення на тих, хто «розпочав» цей шлях.  Так, його вчинки не виправдати, але настає двояке відчуття, ставлення до нього – і це якраз можливість подарувати герою другий шанс на життя.

Щиро вдячна за зворотній зв’язок)

Мій телеграм-канал тут)