Привіт всім! Спішу повідомити вам, що завершила книгу "Блакитна корона", тож гречно запрошую до прочитання)

https://booknet.ua/book/blakitna-korona-b418154

І залишаю тут маленький уривочок для ознайомлення:

Проснулась від того, що мені жарко. Потім усвідомила, що замість подушки лежу на теплих чоловічих грудях. Що за чорт? Сон як рукою зняло. Різко підірвалася і сіла, чоловік поруч зашевелився.

- Чому прокинулася? Приснилося що? – сонно запитав голос Реймонда. Самого артифактника у темряві розгледіти було неможливо.

- Ти що тут робиш? – гнівно і збентежено запитала я.

- Сплю. – просто і очевидно відповів той.

- Я бачу що спиш, чому тут? – продовжувала обурюватися я.

- Так, а де ще? На підлозі? Пробач, принцесо, але я на таке не підписувався. – блін, точно, тут же немає ні іншого ліжка, ні дивана... лажа.

- Ну добре-е-е... а обійматися навіщо поліз? – все ж намагаюся хоч якось захистити свою честь. Але судячи з того як захіхікав у наступну мить чаклун, марно.

- Так це ти ж і полізла перша. Я між іншим не проти. – здається він піднявся на руках.

- Не може такого бути. – сором’язливо підтягую простирадло до шиї, хоч і розумію, в такій темноті нічого не видно, але все ж я майже гола! І, найголовніше, Рей про це знає.

- Перестань. – він присунувся до мене та ніжно погладив по спині. – Між нами нічого не було. Але відверто, дай мені відповідь на питання: якщо нам завтра судилося померти, то чи не варто сьогодні прожити день, мов останній? – його пальці ковзнули по моїй шиї вверх та підняли підборіддя. – Ммм..? Що скажеш?

Ох! Якби ж я знала? Філософія гедоністів завжди була далекою від мене, але тут, в іншому світі, у абсолютній темряві, в ліжку з людиною, якою мене нічого ніколи не буде пов’язувати, мені так хотілося погодитися.

- Так...