Запрошую у нову книгу циклу "Втікачка"!

Любі читачі!

Нова книга про пригоди Теї - "Втікачка з Сутінкового світу-4" вже почала викладатися. Буду вам вдячна за підтримку у вигляді лайків та коментарів! 

АНОТАЦІЯ:

Попереджали мене мудрий наставник і навіть не надто мудрий демон! З моїм везінням не варто повертатися в рідний світ! Та хіба я колись розумні поради слухала? Точно була впевнена, що нічого зі мною не станеться.
І що врешті? Ледве перейшла до рідного світу, як зіткнулася з найгіршою небезпекою, що може очікувати на нечисть. З тим, хто цю саму нечисть винищує.
Але легко здаватися я не збираюся. І хто знає, як все може обернутися, коли ти юна і гарна дівчина, а винищувач нечисті – молодий і зовсім не кам’яний чоловік. Тільки що в ньому переможе: почуття обов’язку чи веління серця?

УРИВОК З КНИГИ:

Наближаючись, Воїн Світлого бога не зводив з мене пильного погляду. Наче боявся, що я будь-якої миті перетворюся на чудовисько і нападу. Помітила, що в нього за поясом стирчать ніжни з довгим кинджалом. Інша зброя залишилася біля вогнища. Але я не сумнівалася, що і того, що є, вистачить, щоб розібратися з кількома такими, як я.

Мимоволі присунулася ближче до дерева і притиснула коліна до грудей, насторожено спостерігаючи за ним. Запізно промайнула думка: а я ж і уявлення не маю, що собою являє той так званий ритуал. Раптом мене зараз цим кинджалом почнуть різати.

Нервово проковтнула і наважилася запитати:

– Що ти збираєшся зі мною робити?

– Не хвилюйся, – посміхнувся чоловік, – боляче не буде. Хіба що коли твоя нечиста половина почне виходити з твого тіла.

– А кинджал тоді тобі навіщо? – з підозрою запитала я.

– Я ніколи не залишаюся зовсім без зброї, – незворушно відповів він. – Без неї почуваюся голим, – щось у його голосі при цих словах здалося дивним, і я знову насторожилася. – Та й при моїй роботі, знаєш, завжди треба бути напоготові. Ну, а тепер раджу помовчати і просто виконувати всі мої вказівки.

– Гаразд, – невпевнено відгукнулася я, відчуваючи, як тривожне передчуття посилюється.

– Зараз я розімкну коло і виведу тебе звідти, – сказав він. – Не раджу робити дурниці.

– І не збиралася, – пробелькотіла я.

– Тоді підіймайся на ноги. Повільно, – додав він з нотками погрози в голосі і демонстративно поклав долоню на руків’я кинджала.

Я послухалася і тепер стояла поряд з ним, боячись навіть поворухнутися. Воїн пробурмотів якісь незрозумілі слова. І на коротку мить навколо нас спалахнуло раніше невидиме вогняне коло. Вже за мить воно розсипалося іскрами. А я відчула, як одразу стало легше дихати.

– Іди до багаття, – дали мені нову команду. – Намагатися втекти не раджу. Навколо нас, за кілька кроків, таке саме коло. Тож далеко все одно не втечеш.

Попередження виявилося дуже своєчасним. Я вже обмірковувала, куди краще бігти, якщо ритуал не спрацює і мене захочуть убити. Тепер розуміла, наскільки марними були сподівання про те, що зможу втекти від винищувача нечисті. Він усе прораховував на кілька кроків вперед. І від душі подякувала Світлому Богу за те, що Воїн з якоїсь причини пожалів мене. Інакше давно б уже лежала мертвою.

– Тобі доведеться роздягтися, – пролунав за спиною спокійний голос.

Мені здалося, що я не дочула. Різко відірвалася від споглядання місцевості та обернулася до Воїна.

– Що?

– Гадаю, ти чула, – його губів торкнулася легка посмішка. – У нечисті слух дуже гострий, наскільки я знаю.

ІНШІ КНИГИ ЦИКЛУ:

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!