Обставини, які вносять корективи.

Привіт, дорогі друзі та читачі!

Деколи обставини вносять свої корективи. Так вийшло і у мене. З поганого – я захворів. Ще від неділі. Але це звільнило для мене час, щоб попрацювати над книгами. Так, це не просто, коли тебе б’є гарячка. Та все ж у час, коли діяли ліки, мені вдавалось писати. Це й вилилось у два нових розділи роману «Жити» і продовження жахастика «Крізь прочинені двері» (уже опубліковані). Тож запрошую до прочитання.

Відстежуйте автора та коментуйте прочитане.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Бажаю одужання!

Мак Карсегі
27.09.2023, 18:08:33

Валентина Бродська, Дякую.

avatar
Лія Тан
26.09.2023, 23:35:39

Якнайшвидше одужуйте! В мене була аналогічна ситуація на початку весни, так само як і ви, працювала над книгами. Так ніби хвороба переносилася легше. Здоров'я та натхнення!

Мак Карсегі
27.09.2023, 00:01:50

Лія Тан, Дякую за побажання)

Одужуйте!

Мак Карсегі
26.09.2023, 23:34:07

Лана Цисаревська, Дякую)

avatar
Лео Нур
26.09.2023, 23:29:26

Видужуйте ))) Знаєте писати в гардцi складно, але результат може здивувати. Я так жахастики написав))))

Мак Карсегі
26.09.2023, 23:33:54

Лео Нур, Є таке. Але три розділи за три дні. Давненько мені не випадало такого)
За побажання, дякую. Виздоровію)

avatar
Мак Карсегі
26.09.2023, 23:23:49

Дякую)

avatar
Наталі Ліон
26.09.2023, 23:07:52

Бажаю швидкого одужання!

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше