Відгук

Відгук на книгу Ксенії Демиденко "Мушля для перлини"

https://booknet.ua/book/mushlya-dlya-perlini-b403772

у рамках марафону 

 https://booknet.ua/blogs/post/363457

Книга сподобалася. 

Мама Каті, сільської дівчинки-підлітка, вдруге виходить заміж, і вони  переїжджають в місто, де на них чекає нове життя, а на   Катю — ще й знайомство зі зведеним братом, про існування якого вітчим "забув" повідомити.  

Написано легко, мова жива. Згадки про касетні магнітофони, молодіжний сленг, описані елементи тогочасної моди швидко занурюють в атмосферу дев'яностих. 

Катерина персонаж цікавий і об'ємний, дев'ять в одному. Вона і боєць в спідниці, здатна постояти за себе і за когось, і гарненька лялька, що примудряється закохати в себе і не помітити, і відповідальна нянька, і володарка дару передбачення. А ще вірна подруга, яка завжди допоможе. Разом з тим вона теж вразлива, має свої недоліки,  може заплутатися і потребувати поради.

Правда, мене особисто насторожувала здатність героїні орудувати триповерховими матами, хоча мушу віддати належне, вони застосовувалися влучно і з користю. Читаючи, згадувала одну реальну харизматичну знайому, схожу на героїню, отож, образ Каті для мене переконливий. Образ мами Лариси теж. Трохи символічно подано, як стало відходити в небуття те, чим жили і користувалися люди того часу: авторитарність і суворість у вихованні дітей, звичка ладнати справи, домовлятися про вступ до ВНЗ з допомогою зв'язків і впливових посад,  надання перебільшеного значення міському лоску-блиску, умінню одягатися і користуватися косметикою. Для Каті це неважливо, вона могла запросто в пориві емоцій зіпсувати дорогу брендову річ. Стас інакший, дбає про зовнішній вигляд. Красивий сам, він не лише одяг підбирає зі смаком, а й дівчат з екзотичними іменами (що прирівнює їх до речей), у звертанні до Каті вживає модні тоді слова типу "мала", "лялька", тата називає "батя",  ніби підкреслює свою зовнішню крутість. тому мені Стас більше нагадує комерсанта, власника бутика, а не лікаря. 

Однак він одразу зачаровує ніжністю до маленької сестрички Єви, тим, що стримує пристрасть і не зізнається в почуттях до Каті, і попри всі сварки окутує її турботою і увагою. 

 Іскра між героями дуже органічна, згадала поговірку "б'ються, як зведенюки". Щодо приказок — це окреме задоволення, автор майстерно і до теми вплітає їх у текст, викликає усмішку.  Подобається гумор, дитячі "перли" Єви, подобається романтика, епізод в поїзді, поезія Данила. У стрічках книги і навіть між стрічками можна прослідкувати зерна мудрості минулих поколінь, повагу до них. Героїня, хоч і торує свій шлях у житті, все одно прислухається до бабусиних порад. Дуже згодна з останнім правилом з таємничої книги, яку Катя прочитала, та не до кінця. В ньому є життєва логіка, вона й мені дещо прояснила. Яке правило, не напишу, читайте і дізнаєтеся. 

Маю і зауваження.

Завдяки  словам типу "очманіти" мова персонажів жива й зрозуміла, але трохи дивує, бо необхідність багато читати, вчити і відповідати мали б мову героїв змінити.  Бачу невідповідність у часі, вищій освіті після медучилища  і неповнолітті героїні. Щодо навчання хочеться запропонувати написати, що Катя прасує білий халат, крохмалить шапочку, возить їх з собою: медики вчилися в халатах, екзамени теж в них здавали. Ще впало в очі, що в мові Єви забагато російських слів, більше, ніж в дорослих. Трохи сумно від того. Єва, приблизно ровесниця молодої України, у наш час, напевно, свідомо починала б розмовляти українською і боролася б з русизмами в мові, як ми. Бо вони все одно вигулькують де-не-де.

Загалом книга чудова, динамічна і яскрава. Була рада почитати про той час, про людей, таких різних, з різними долями, про буденність, пристрасть, романтику і щиру дружбу. 

 Дякую автору за фантазію й працелюбність!