Ворогу такого досвіду не побажати)))

Блоги і пости  в інсті, це точно не мій козир))) Але я урочисто сповіщаю, що останній розділ роману "Знаюча: Кров не вода" вже починає відкривати завісу. Тому хто читає спостерігайте за оновленням)))

Чого тільки головна героїня не пережила:

у Пеклі – була ✓;

У Рай – навідувалася ✓;

Померти – не забула ✓;

Домашнього улюбленця – завела ✓;

Зненавидіти кого покохала – встигла ✓;

Близьку людину – втратила ✓;

Наробити помилок – само собою))))) ✓;

При цьому батька довести до білого коліна – не одноразово))) ✓.

На цій позитивній ноті, запрошую усіх хто читав і хто зацікавився у захопливу відьомську, чи певно таки демонсько-відьомську сагу, яка демонструє магічне ремесло далеко не з веселкового боку, як і перша частина. Наша героїня натерпиться достатньо на шляху до освоєння сімейного дару та розкриття загадки її духу. Ворогу подібного не бажають)))

АКТИВНЕ ПОСИЛАННЯ 

Знаюча: Кров не вода

 

 

 

      

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лада Астра
20.09.2023, 21:34:40

Такс. І чого це вона ще не в мене в бібліотеці))) Побіжу читати. Люблю коли життя героїнь кидає у різні сторони.

Наталі Паррел
20.09.2023, 21:39:32

Лада Астра, О, цю пані добряче тріпає, часом аж мені її шкода)))

Нічого собі яка вона шустра. Добряча така дівчинка)))

Наталі Паррел
20.09.2023, 20:54:56

Валерія Оквітань, Там уся сімейка така, з добрим привітиком))))

Інші блоги
⚜️ Між двома подихами ⚡ фінал✨ ялинка
✨ Доброго вечора, шановні майстри й майстрині слова, читачі й читачки✨ ⚜️ Я до Вас з фіналом і різдвяним вайбом)) ⚜️ Але спершу, як і обіцяв… Зустрічайте наших красунь-панянок! Емілі, Селіна, Нірея, Ліарен
Минуло 2 місяці як я стала автором...
Можливо ви пам'ятаєте себе, коли починали писати свою першу книгу?? Я така людина... чудово запам'ятовую дати))) Хоча у випадку книги вони написані, але справа не в тому❤️❤️❤️ А в тому, що ще два місяці тому яб не
Гаряче оновлення і палка знижка! 1.11.26
Або навпаки?))) ⭐️Ррррраз! ОНОВЛЕННЯ! Коли я беру Олесю за руку, то відчуваю, що вона тремтить так само, як і я. — Тобі холодно? — схвильовано питаю, вдивляючись у її прекрасні світло-зелені очі. — Трошки, — зізнається
У тебе гіпотетичний інтерес чи конкретний?
Шум бару залишився за спиною. Я неквапливо пішов вузьким, трохи вигнутим технологічним коридором, що імітував міську вулицю, коли позаду почув те, чого й хотів, — легкі кроки. Я не став смикатися чи хапатися за паралізатор
Хто винен?
У всьому винен Жорик))))❤️❤️❤️ Вилітаю з автівки й біжу до «бомжа». Тягну за шкірку, підіймаю за плечі, лаюся та несподівано давлюся власними словами – на мене крізь густе золотаве волосся
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше