Привіт, мої любі! 

 Вже не секрет, що головними героями нового роману Серденько Змія, стали Олег та Юля. В аудиторії читачів виникла деяка плутанина та питання, які я отримала. Як на мене, все написано досить зрозуміло, бо на початку кожної глави є ім'я героя, від якого йде мова :)

 А причина плутанини в тому, що Юля, це колишня дівчина Кирила із попередньої дилогії. Саме вона фігурувала в другій частині під назвою Дружина офіцера (назва першої частини - Любов сержанта). 

 Тому, хто почав читати Серденько змія, а інші книги не читав, рекомендую до прочитання вище названу дилогію, де ви зустрінете вже знайомих вам Юлю та Олега в минулому, та дізнаєтесь деякі подробиці їх колишнього життя (Серденько Змія також можна читати й як окрему книгу). 

А поки вирішуєте читати минуле чи ні, ось вам уривок із тексту: 

 … Вона побачила лише його очі, на ньому була одягнена балаклава, той погляд неможливо було забути. Темні очі, обрамлені довгими пухнастими віями, окинули дівчину зацікавленим поглядом. Потім пролунав його оксамитовий низький голос, від якого в Юлі пробігли мурашки по шкірі. Вперше в житті вона дала свій номер телефону першому зустрічному, точніше не дала, а написала на його долоні, яку він одразу одягнув у рукавичку.

- А якщо зітреться? - усміхаючись, кокетливо запитала вона.

- З пам'яті не зітреться. – показав пальцем на свою голову.

  То була справжня інтрига. Дівчина з нетерпінням чекала на дзвінок від людини, обличчя якої не бачила повністю. Не чекала від себе такої легковажності, але вдіяти нічого не могла, Кирило не полишав її думок.

  Через десять днів вона втратила надію, подумавши, що немає сенсу більше чекати на те, що не станеться. Цього ж вечора побачила на екрані свого смартфона текстове повідомлення. Запитання, хто його написав, у неї не виникло.

  «Привіт, моя медична фея! Якщо ти маєш вільний час, я хотів би завтра тебе побачити.»

  Як пізніше з'ясувалося, Кирило їздив у відрядження, де за збігом обставин зламав два пальці. Після повернення до столиці його відправили на лікарняний, тривалістю сім днів, який він не хотів проводити на самоті.

 Насправді ж Кирилові потрібен був час, звикнути до думки, що в нього виникла справжня симпатія, вперше за стільки років. Насамперед йому знадобилися сили прийняти цей факт, адже пам'ять все ще була свіжа. Тільки в Юлі він не побачив обличчя Люби, як було з іншими. Зовні дівчина була повною протилежністю його попереднього кохання…

Читати роман Дружина офіцера тут