Слід зазначати зайвий раз, що Славка з’являвся виключно там де я?

От і зараз. Варто було мені відійти трішки від сестри з її хлопцем, й зануритися в теплу воду басейну, як він тут як тут. 

Повільно заходить у воду, не відводячи погляду від моїх очей. Оголене тіло: підкачане, красиве, навіть можна сказати досконале. На ньому зараз лише плавки, та й ті слабо можуть захистити від моєї фантазії…

- Сховалася? - Посміхається й ще більше скорочує між нами відстань. 

- Від тебе сховаєшся! - Відповідаю й дивлюся йому в очі. 

- А ти хочеш? - Знову ця зухвала посмішка.

Ось він вже зовсім поряд біля мене. Тримається за бортик руками по обидва боки від мене.

- Ти обіцяв! - Нагадую йому, що має триматися на відстані.

- Я пам’ятаю! - Підіймає догори руки, плескає у повітрі, показує, що не торкається. 

Закусує нижню губу та ще й досі посміхається.

- Чого ти хочеш? - Примружую очі, цього разу мій погляд вже з підозрою.

- Багато чого! 

От же ж! Зараз так би й зарядила ляпаса по його зухвало-усміхненому обличчю. Не знаю, що  дратує мене зараз більше: його провокаційне поводження зі мною чи те, що не можу в цю мить задовольнити своє бажання.