Вітаю всіх!

Й одразу почну з подяки своїм читачам)) Підписників на мою сторінку вже більше п'ятисот! Щиро вдячна всім, хто вірить в мене й слідкує за моєю творчістю! Ви - моє натхнення! Кожен новий читач додає наснаги творити й далі) Дякую, що ви зі мною!

І запрошую до своєї історії, що публікується зараз: КРИЛА ХАОСУ

З цієї нагоди маленький спойлер на опівнічну главу:

Нашвидку вдягнувшись у перший-ліпший костюм – головне, щоб зі штанами, бо ж в них вона почувалась більш захищеною – Айлін тихенько визирнула на палубу. Біля борту, навпроти грот-щогли стояв вже знайомий величезний білий кіт й грав на скрипці. Дивно, що для гри він обрав котячу іпостась, але то вже були особисті вподобання. Проте, попри наявність лапок, точніше, лаписьк, ноти він виводив ідеально. В усякому разі їй так здавалось: мелодія пробирала до самих глибин душі.

Айлін підійшла ближче. Помітивши її, Варно опустив смичок й, зникнувши на мить у вихорі, повернувся до людської подоби.

– Я розбудив тебе? – винно усміхнувся він. – Пробач.

– Мала ж я колись прокинутись, – знизала плечима дівчина. – Якщо тільки їжа не була з отрутою, – не втрималась вона, щоб з’їдучити.

Хлопець миттю змінився в лиці й спохмурнів:

– З отрутами не до мене – я подібним не займаюсь, – впалим голосом промовив він.
 

Кіт-перевертень мав би бути скрипалем, але ШІ вирішив зобразити його мало не віолончелістом - як вже вийшло))

І пропоную промо до моєї книги ЧОРНИЙ ДІАМАНТ КОРОНИ:
PHmzpRxj

А ще більше цікавинок можна знайти у моєму ТГ-каналі

Всім миру й злагоди!