Усім привіт! 

У мене зараз вельми романтичні дні, позаяк приїхав у відпустку мій коханий з фронту. Однак, не зважаючи на це, я знаходжу час на те, щоб вчасно випускати нові розділи "Одного поля ягідки". Вони, доречі, виходять також вельми романтичними))) Вочевидь, настрій авторки дається взнаки))) 

Сьогодні вночі я опублікувала черговий розділ від імені Дані. Ділюся уривком з нього:  

 "Ніжно, наскільки спроможний, розтягую лівою рукою шкіру навкруги малюнка, а тоді прикладаю до однієї з ліній, що утворює пелюстку квітки, голку машинки. Легким, плавним рухом промальовую цілу пелюстку, відчуваючи, як моя клієнтка затамовує подих.

  Зиркаю на неї з-під лоба, відводячи руку з машинкою.

- Ну як? - посміхаюся.

- Зовсім не боляче, - розтягується в зустрічній задоволеній усмішці. - Принаймні я очікувала гіршого.

- От бачиш. Все залежить від того, з ким маєш справу, - натякаю не лише на перше татуювання.

- Це я вже зрозуміла, - здається, вона також має на увазі дещо більше.

- Якщо стане важко терпіти, дай знати.

  Киває:

- Продовжуй.

  І я з превеликим задоволенням продовжую, насолоджуючись кожною хвилиною нашої близькості."

P.S.: Книга стала платною. Вважаю це доцільним енергообміном за мої старання. Цікавою тенденцією, яку помітила стосовно цього в інтернеті, поділюся трохи згодом. А поки що, приємного читання всім, хто замість одного горнятка капучино придбав продукт моєї творчості. Цьомки всім вам та купа вдячності! Буду намагатися набрати темп і ділитися новими розділами частіше, аніж через день, як це роблю зараз. 

З любов'ю, Ірина Гранч.