Топ романтичних побачень з моїх книг

Вітаю, любі читачі і читачки!

Наскільки б дивно не звучало, але герої моїх книг не дуже часто ходять на побачення у традиційному розумінні цього слова (тобто, отак прямо щоб хтось когось запросив — і пішли). У моїх книгах більше спонтанної романтики, але якщо все ж обирати улюблені побачення, то я обрала б ось ці.

Тож мій маленький ТОП:

❤️❤️❤️

3. Побачення на кухні

— Я не танцювала зі шкільного випускного.

— А я не танцював навіть тоді.

Він вивів її до центру кухні. Ютуб грав чергову ліричну пісню з альбому Вакарчука, яка, втім, не годилася для вальсу. Зате тулитися одне до одного під неї було приємно.

Остап поклав руки на талію Миросі, притулив до себе і повільно-повільно закружляв. Прошепотів:

— Тут малувато місця для танцю, але це навіть добре.

— Чим добре?

— Тісніше пригортатиму тебе до себе.

Вона тихенько засміялась. Дивилась на його ключиці у розрізі чорної сорочки, яку майже щодня носив на роботу. Підняла погляд до його Адамового яблука, тоді — до підборіддя, яке не завадило б поголити, і нарешті зупинилась на губах.

— От що, здається мені, на побаченнях ще дещо роблять, — сказав Остап.

Неочікувано він відступив на крок, взяв її за руку і прокрутив. Мирося охнула з несподіванки, коли закружляла, але швидко опинилася знову огорнутою його руками. Тепер вже стояла впівоберта, притискалася плечем до його грудей. Підняла очі, хотіла щось сказати, але у нього були інші плани.

— На побаченнях цілуються.

Читайте книгу тут.

2. Побачення біля вулкана

— А ти смілива, моя Венеро!

Тиміш підійшов і ніжно обійняв її зі спини.

— О, скільки епітетів ти вже мені дав! Казав, що я навіжена і гірша, ніж ти думав, потім я була найкрасивішою у світі, а тепер вже смілива.

— І що з цього неправда?

Вона зітхнула.

— Усе це правда. Але не вся правда.

Останнє її зауваження нагадало обом, що вже завтра день ікс, коли Віра розкаже нарешті всю правду. Щоб відігнати тривогу, яка нахлинула з цією думкою, Тиміш заговорив про інше.

— Вулкан, на який ми зараз дивимося… Точніше, його вигляд з цього ракурсу, мені ніяк не дається. Не знаю чому, не можу його намалювати. Вже зіпсував не один альбом і не одне полотно, але не виходить так, як хотілося б.

Віра придивилася до винуватця Тимішевих провалів. Вулкан собі як вулкан.

— І що ж саме не так?

Він зітхнув.

— Сама бачиш, який неповторний краєвид. Але на полотні виглядає невиразно, тьмяно, сумно. Які б фарби не брав, які б техніки не пробував… Я приїжджав сюди десятки разів! Малював по фото і наживо… Робив начерки в альбомі… Чорта з два. Ніби чогось бракує.

Віра замислилася на хвилину, а тоді її лице просіяло.

— Може, Вулкану бракує Венери? Намалюєш мене з ним?

Він задумливо облизав губи.

— Як я вже казав, людей не малюю… Але богиню можна.

Читайте книгу тут.

1. Побачення під хвостом коня

Один з пледів Денис постелив на газон позаду статуї, ближче до води, а інший дав Мар'яні.

— Це на випадок, якщо змерзнеш.

Вона сіла на постелений плед і повернулась, глянула на статую позаду.

— Ти запросив мене… коню під хвіст.

Денис засміявся.

— Ти не знала? Це найромантичніше місце у всіх Винниках. Романтичніше хіба що купальня у лісі… під хрестом.

— То не купальня, а святе джерело.

— Справді? А я там купався голим. Якось не свято, так?

Вона хотіла б стриматись, але не змогла, розсміялась.

Ну що за блазень! В іншому випадку постійні жартики її роздратували б, але йому… личило. А їй подобалося почуватися легко і несерйозно поруч з ним.

— То який план побачення?

Денис поставив на плед кошик і сів сам. Подався трохи вперед, ближче до Мар'яни.

— Як я й казав: вино і поцілунок.

Читайте книгу тут!

А які побачення з моїх книг найбільше запам'ятались вам?

Мій телеграм-канал

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в фейсбуці