Після прочитання роману Галини Курдюмової “Відмічена блискавкою”https://booknet.ua/book/vdmchena-bliskavkoyu-b410334 в мене залишилися двоякі відчуття. З одного боку твір має наболілу і актуальну в наш час ідею: втрата рідних - це не кінець життя. З іншого боку, засоби, які використовуються для реалізації такої ідеї, перетворюють твір на схожу на літРПГ казку.

Біль втрати розриває душу Меланії, ганяє її різними світами і в кожному з цих світів її любов до брата і чоловіка притягує як магніт часточки душі померлих рідних. До кінця твору пазли збираються, а народне свято поряд з любов’ю допомагає створити чудо. Загальна схема виглядає достатньо оригінально, але в деталях зібрана чи то швидко, чи то без серйозного настрою.

Герої три рази переживають події, пов’язані зі змієм у трьох різних світах. Це як реінкарнація легенди, проте мені не вистачило змія у нашому світі. Наречений, що втік з весілля, до змія не дотягує)

Два світи чисто магічно-казкові, а третій — світ майбутнього. В мене виникли асоціації з трьома ігровими локаціями. В кожній локації є чудернацькі монстри, з якими борються відважні перевтілення брата і чоловіка. Головна героїня — еталон краси, який один змій хотів просто зжерти, а два інших закохалися з першого погляду (різні варіанти легенди). Якщо Меланія за рахунок оповідки від першої особи якось ще контурується як людина, то більшість інших персонажів — функції. Причому перевтілення брата і чоловіка мають одну функцію на двох — любити і захищати Меланію, всім жертвувати, аби бути з нею поруч.

Зрозуміло, що описані світи знаходяться в підсвідомості героїні, яка потребує турботи брата і чоловіка, і тому нічого іншого героїня від них не бажає отримувати, але в результаті виходить, що глибина ідеї не збігається з глибиною реалізації.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457