Привіт! Сьогодні хочу розповісти вам про книжечку з цікавою назвою — “Зірка для Жучари”. Чесно кажучи, спочатку не второпала про кого роман. Якщо з “зіркою” все було зрозуміло, то щодо “жучари” досить таки неоднозначно. Та коли поглибилася у сюжет – все стало на свої місця. Спойлер (чи не дуже) — обидва слова виявилися прізвиськами героїв, які вони дали одне одному.
Отож, про що ця книжечка? Звісно про кохання! Ним буквально пахне в повітрі, коли читаєш перші глави. Ну добре, десяток глав. Любо спостерігати, як дрібні суперечки переростають у щось велике та світле. От тільки, як зрештою виявилося, то лише тимчасове явище. І все (як гарно підмітила одна читачка в коментарях) через одну Міль.
П’ять років непорозуміння, взаємних образ та ненависті зробили наших героїв абсолютно іншими. Здавалося б, вони влаштували своє життя й ніколи більше вже не пересічуться, але доля вирішує інакше – і дарує їм другий шанс. Щоправда, герої не поспішають ним скористатись. Та навіть не помічають та відштовхують його.
Авторки книжечки Неталі МакКензі та Мартіна Зоріна потроху відкривають героїв з нових сторін та в нових подіях. І я вже не знаю за кого вболівати у суперечці героїв, тож вболіватиму за кохання. Що й вам рекомендую!

Заходьте, читайте та вгадуйте хто ж таки має слушність у суперечці “зірки” та “жучари”. Ця історія точно не лишить вас байдужими!

Маленький шматочок із платних глав для смакування:

— Що? — зрештою, запитую, аби впевнитись, що помиляюся. І що це просто моя уява збожеволіла. Бо він не міг сказати те, що сказав. 

— Ніч зі мною, Стело. І я заберу умову про твою участь в проєкті. Це ж немислимо. Ні, не може бути правдою! Я марю! 

Лукава усмішка Люка підкріплюється таким же поглядом, котрим він роздягає мене й навіть не приховує цього. Бачу в його вирах хіть та бажання. І здається, що так легко піддатися спокусі та погодитися. Аби, хоча б на мить, відчути тих метеликів в животі, котрі колись викликав у мене один лише поцілунок Люка. Та одна ніч не зробить мене щасливою, й вже, тим паче не поверне те, що втрачено. Те, чого, в принципі, ніколи не було. Наш літній роман був не справжнім. Лише виставою для одного глядача. 

В цей. момент, Люк нахиляється ще ближче і шепоче на вухо, викликаючи трильйон дрібних сиріток по всьому тілу. 

— Всього одна ніч. Подумай, Зірко. — млосно протягує, забиваючи ще один цвях в мою впевненість та стійкість. Серце стукотить, наче оскаженіле, а в горлі застрягають власні почуття. Відчуваю себе загнаним пораненим звіром, бо слова Люка ранять душу. Невже він вважає, що я піду на таке?

***

  Тим часом я продовжую публікувати свій динамічний роман "Охоронець у спадок". Сьогодні у нас в главі переслідування та перестрілка, а далі ще купа випробувань, з яким Єва та Радомир мусять впоратитися.  Переходимо - і поринаємо.