Вітаю, любі!!!

Сьогодні діє знижка на другу частину трилогії, "Новорічно-різдвяна казка. Частина ІІ.

Станіслав та Вікторія

Уривок.

— Ти щось загубив? — Тихо запитала.

Станіслав оглянувся, та не відразу зрозумів звідки лунав цей шепіт. Зрештою підійшов до вікна та загорнув тюль.

— Тебе загубив. Просто не встигаю за тобою. Чому ти не спиш?

Вікторія саме смакували цукерки, серйозним поглядом глянула на нього.

— Щось не спиться. — Серце у грудях стукотіло, шалене хвилювання огорнуло тіло. Він стояв зовсім поруч. Це не давало розслабитися. Кліпнувши, нервово додала. — Вирішила нервову систему підлікувати. — Не витримала цього відвертого погляду у напівтемряві, розгублено запропонувала. — Пригощайся.

Стас посміхнувся, вона виглядала так кумедно, та разом з тим, надто хвилювала його. Ніжно зловив її руку, в якій вона тримала цукерку і нахилившись, обережно губами забрав половинку цукерки, яку вона надкусила. Від цих невинних дотиків та дій, голова у Вікторії пішла обертом. Не втримавшись вона ніжно пальчиками торкнулась вуст чоловіка, а тоді злякавшись своєї неадекватності, хотіла забрати руку.

Станіслав не дав цього зробити, затримавши її тендітну кисть. Поцілував кожен палець, лише тоді відпустив руку. Її дотики божевільно подобалися йому. Це шалено збуджувало, не міг приховувати цього. Хрипким голосом чоловік заговорив.

— Кулон!?? Чому ти вийняла його? — Хвилювався, хотів знати відповідь на це запитання та водночас боявся. Знав Вікторія може бути такою непередбачуваною.

Дівчина відкрила ще одну цукерку і відкусивши маленький шматочок, поверх шоколаду глянула на чоловіка. Безтурботним тоном відповівши.

— Хотіла віддати його тобі. — Вдавана байдужість давалася надто складно, адже не могла заспокоїтися, поруч з ним.

— Мені?!! — Насторожився Станіслав, не хотів вірити, що його побоювання таки стануть реальністю. Невже вона відшиє його, так само як і Артема. Прогнав невеселі думки геть, поставивши ще одна запитання.

— Але навіщо?

Вікторія знизала плечима, і знову відкусивши крихітний шматочок цукерки, відповіла.

— Ти сам просив, коли я зрозумію, що прийму твою пропозицію як справжню, віддати тобі кулон.

Приємного читання!!!