- Пихатий баран, - бурчить Адам, сідаючи на місце.

- Відмовив? – відразу запитую.

- А по моїй щасливій фізіономії не видно?

- Нормальна у тебе тема, не запалюйся.

- Нормальна? У тебе нормальна тема! Тобі дісталися розваги, а мені – етичні та культурні цінності зовнішнього середовища. Це навіть звучить нудно! Чому не можна було самим обрати теми зі списку? Жеребкування для справедливості, - перекривляє викладача. – Сьогодні тобі щастить, Клементинко, тому після консультації йдемо по лотерейний квиток, зірвеш джек-пот, заберемо гроші, кинемо універ і поїдемо жити кудись на Маврикій, купимо плантацію з цукровою тростиною, заведемо собі козу і …

- Зупинися, - кладу руку на його стегно, не в силі стримати посмішку, - якщо хочеш – підготую твій виступ, а ти – мій. Про тимбілдинг я знаю лише в теорії, тому мені немає різниці.

- Ага, ще бракувало докотитися до того, щоб звалювати цю нудню на тебе. Сам впораюся. І тобі допоможу – у мене є практичний досвід, дякуючи татку.

- Це зайве, у нас і так лише трохи більше тижня на підготовку. Та ще й виступ має бути англійською.

- Мені вистачить і двох днів. Поділюся з тобою досвідом і, за потреби, допоможу з перекладом. Але не просто так.

- Ну і що тобі потрібно за ці щедрі послуги? - запитую з цікавості.

- Твоя згода.

- Згода на що?

- На побачення.

Є ідеї, куди саме Адам планує піти з Камілою?)

"Коли спалахують зорі"